МІЙ РОМЕН Хто був в Ромні хоч раз весною, Коли були каштани у цвіту, Погодиться усяк зі мною, Що землю бачив у цю мить святу.
Позначка: Вічність
Старий Ромен
Старий Ромен, зажурений Тарас… Сула тече в Дніпровії обійми. Моя Роменщино! Мій любий серцю край! Хмільних каштанів цвіте білопінний! Кругом поля, Роменщино, твої, Зрання де
Ода Ромену
Древнє місто Ромен… Славне місто моє, сивочоле, Ти радієш цвітінню садів І червоним калиновим ґронам. Тут величнії церкви стоять, Сяють сяйвом святим в піднебессі. Над
Не згасатимуть в вірші
Це та людина, яка мала Незламну волю у душі. Сама вона того не знала, Що не згасатимуть в вірші Його думки й переконання, З століть
Мой город
Мой град! Тут золотятся купола Собора Нового Завета, И нас зовут туда колокола, Где праведность Христа во свете. Веди в беззлобность разум, ко Христу! И
Літописець рідного краю
Серед видатних наших земляків минулого особливу увагу привертає постать Івана Олексійовича Курилова, бо був він, на наш погляд, звичайною і разом з тим – незвичайною