Лопочуть крилами лелеки, Шумлять струмочками сніги, Думки мої летять далеко До тебе, сонечко, з нудьги. Ще сорок приморозків буде, Ще довго танутиме лід, Та серце
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Лопочуть крилами лелеки, Шумлять струмочками сніги, Думки мої летять далеко До тебе, сонечко, з нудьги. Ще сорок приморозків буде, Ще довго танутиме лід, Та серце
Під вікном на сонячному промені Загорілась вишня янтарем. Ягодами віти переповнені, Як жінками, шаховий гарем. Подивлюся – очі розбігаються І тремтить від радості душа, А
Всяк на свій смак Чоловік дружину Часто-густо ганив: – Вариш ти Марино, Борщ такий поганий!.. Кислий і солоний Ще і димом чути… Дай собаці –
Я словно на ипподроме азартный игрок. Играет со мной злую шутку неистовый рок. Как будто в бреду, По жизни бреду. Порой говорю ерунду: Ах, если
О, как разнообразен женщин мир! Порой в нём трудно разобраться. Очарованию легко поддаться. А среди прелестей, ну как не затеряться: Она – блаженство, совершенство и
Не ощущаю я свой полувек. Ну, вот такой икс-человек! Мне – пятьдесят, а мыслю – двадцать пять. Что общего у «снова» и «опять»? Мне говорят: