Під вікном на сонячному промені Загорілась вишня янтарем. Ягодами віти переповнені, Як жінками, шаховий гарем. Подивлюся – очі розбігаються І тремтить від радості душа, А
Позначка: українка – найкраща жінка
Всяк на свій смак
Всяк на свій смак Чоловік дружину Часто-густо ганив: – Вариш ти Марино, Борщ такий поганий!.. Кислий і солоний Ще і димом чути… Дай собаці –
Я словно на ипподроме азартный игрок
Я словно на ипподроме азартный игрок. Играет со мной злую шутку неистовый рок. Как будто в бреду, По жизни бреду. Порой говорю ерунду: Ах, если
О ЖЕНЩИНАХ ЗАМОЛВИМ СЛОВО
О, как разнообразен женщин мир! Порой в нём трудно разобраться. Очарованию легко поддаться. А среди прелестей, ну как не затеряться: Она – блаженство, совершенство и
НУ, ВОТ ТАКОЙ Я ЧЕЛОВЕК
Не ощущаю я свой полувек. Ну, вот такой икс-человек! Мне – пятьдесят, а мыслю – двадцать пять. Что общего у «снова» и «опять»? Мне говорят:
Алла Василівна Штучна
Що найдорожче? Воля. Що наймиліше? Материнська ласка. Що тривожить? Кохання. Що найсвятіше? Правда. * * * Вот пишу я стихи , Неумелой, несмелой рукой. Говорят