українка - найкраща жінка | Ромен. Літературно-історичний альманах.

Веснянка

Веснянка На образи молитись я не стану, У мене вже давно свій оберіг. У кожного в житті є сонце – мама, Одна, що дарувала цілий

Средь женщин тех, которых знаю, Я выбрал именно тебя. И как мальчишка до сих пор страдаю, Ревную, мучаюсь любя. Люблю тебя я вот такую –

Я как волк одинок… Я как волк одинок, В сером зимнем лесу. Зов соседей умолк – Я ж по жизни рыщу. Мне не ведомен страх,

Мрія Ти, як спалах яскравий зорі на казковім світанні, Не питаючи, в душу заглянув мою. І побачив усе, чим жила від темна і до рання,

Кабан По лісу біг розлючений кабан, І кров сочилась із завданих ран. Як можна обвинить його в гріху, Що поломив кущі десь на шляху. Чи

Сенс розлук Тільки ті, що знали муки, Здатні потім не жаліть, Що з’єднали свої руки У розлуках лихоліть. Тож як час, чи то образи Не