Здавалося… Попереду життя Ще так багато років, усомнилась З літами я у тому, що його Всього краплина, прикро… Помилилась. Гадала встигну, встигну. Дожену І надолужу
Позначка: українка – найкраща жінка
Я пришлю тобі дощ…
Я пришлю тобі дощ, коли буде в душі, як в пустелі, Із краплинок його я намисто тобі нанижу… Пелюстками троянд розстелю я любов на постелі
Наче пляшка на трьох
Наче пляшка на трьох ( сьогоденне, минуле й прийдешнє ), розливається час, а пролляте – цвіте й поцвіло… На родинному фото епохи – дрібнесенькі, де
Весняні гами
Голі дерева стоять при дорозі, Зграя ворон у верхівках зависла… Рання весна вже стоїть на порозі, В струнах душі десь заплутались числа. . Радість у
Зустріну день новий
Свою любов, і мрії, сподівання, Віддам поезії – душі я без вагання. А смуток, біль, і розпач, щем – розлуки, Розвію на вітрах, звільню від
Свята Україна
Отак, Україно, була ти багата. Та знала правителя хама і ката. Тихенько бідніла. Розкрали неситі. Пішла попід тином підмоги просити. Невже, моя нене, тебе роздеруть,