Спомин Понюхай, як пахне лоза Та дощ із великих краплин. Гуляє по небу гроза Над хмарами з чорних хустин. На серці чи біль, чи то
Позначка: сумніви
Зона табу
Ну что ж ты, сердце моё, Всё стучишь и стучишь, Всем врагам на зло. Не молчи. Или тебе все равно? Печаль моя несусветная, злая, тупая,
Небесний добродій
Зграя німих сновидінь Безтурботно проходять хвилини, Наче варта між зоряних брам. Щось відверте ніяк не поглине, Все жбурляє мій сон в тарарам. Що завівся, ще
Не треба мені запозичених слів розмаїття
Сутеніє Вкотре сутеніє в недоладнім світі, Де встромила хижо пазурі зима В серце, отруївши довгождані миті, Знищила назавжди те, що досі мав. Замість оберегів, залишила
Ми всі народились для щастя і волі
За правду розпинають на хресті, За любов виривають серце з грудей. Чи є середина така у житті – Жити по правді і любити людей? Її
Ми вже ніхто
Ми вже ніхто Автобус розкидав по різних сидіннях, Чомусь роз’єднав – ми ніхто, ми – чужі. Вже зникли набридливі й щирі видіння І тягне морозом
