Путивльское детство Ах бабуля моя, бабулечка, Ты такою была молодой! Городская скользила улочка Сквозь рождественский наш покой. Никогда после так не радовал, Не ласкался фонарный
Позначка: щастя
Спогад
Сидить стара бабуся, замотана в кожусі, сидить собі у ліжку, гортає тихо книжку. Життя її побило, та духом не зломило. Усміхнена і досі, хоч дев`яноста
Сторінка долі
Сторінка долі Перегортаю сторінки своєї долі – І постають картини минулого буття: То чую тихий шелест колосків у полі, То вітру в комині пронизливе виття.
ЗАХВОРІЛА МОЯ УКРАЇНА
Захворіла моя Україна, Із Дніпра голубими очима, Із карпатських річок голосочком, Із гірського намиста разочком, Із косою, з морськими вітрами, І волоссям, що пахне степами…
Йде весна
Ця квітка червона То маків є цвіт. Та пісня у небі – Жайворонка спів. Пшениці колосся, Промені сонця, Теплом розлилося Землі різноголосся. І вітер розносив
У МЕНЯ ЕСТЬ ВНУЧКИ
Посвящаю своим внучкам: Екатерине – ко дню 17-летия, Евгении – ко дню 25-летия Внучки любимые есть у меня: У дочери – русая, у сына –