У сороки зима на два боки, Добрі вісті несуть її крильця. А у тебе були білі щоки І коса, наче яра пшениця… Пам’ятаю сказала тоді-то,
Позначка: Ромен
І я була малою
Колись і я була малою. Гусяток пасла край села. Мені здавалося що краю За мій милішого нема. Мені здавалося що горя Немає, люди, на землі.
Золото Ромен
ТАЄМНИЦІ МІСТА РОМЕН От же, любі мої роменці, повернімося до тридцятих років двадцятого століття. Тихо несе річка Сула свої води невисокими берегами та плавнями аж
Я народився в тім краю
Я народився в тім краю, Де пахнуть роси, Де юні подруги в маю Ромен вплітають в коси. Там, серед гомону дібров, Де юність казку ткала,
Ікони плачуть…
Ікони плачуть… Покуть у печалі… Згорнули крила білі рушники, У лузі мавки гучно закричали, Засохли в полі сині волошкИ. І плачуть верби… Схлипує калина… У
Ціль свята
У цю війну, ой, так ми натерпілись, Що із думок, з життя не йде вона, Бо українці вже нагорювались І сліз пекучих напились сповна. Запеклий