Напередодні Дня художника мимоволі в пам`яті моїй виникає образ Нестора Митрофановича Кизенка – художника, котрий, як ніхто, в своїх творчих роботах, в художніх полотнах змалював
Позначка: Ромен
ТАРАСІВ ВЕКТОР
Тітка Параска – тьотя Паша, так зазвичай називали її хлопчаки, була жінкою миловидною, з міцною статурою, живими очима, що світилися ласкою й добром і якимось
Берези за вікном
Прожиті дні оцінюю не раз, Гортаю їх, як незабутню повість. Й до щему серце стиснеться щораз За згаяні роки. Й живуча совість Докором вдарить, боляче
ОСІННІЙ ЕТЮД
Мене все кличе й кличе ліс осінній, Де в золоті берези, зелені ялини, Де павучок так швидко і сумлінно Плете мереживо із павутиння. Де лист
Усе вже літо віддало
Люблю тебе ясеном Біліють хмарки лебедино І яблука пахнуть вином. Із мрій своїх квітів предивних Плету я для тебе вінок. Вже осінь бреде видноколом, І
Добра і честі лицар
Г.М.Навроцькому з нагоди 180-річчя з дня народження. Сьогодні часу інший подих, Та ваш світильник не погас. Через століття і епохи Йдете ділами ви до нас.