МИ МОРОЗУ НЕ ЗЛЯКАЛИСЬ Біло-срібним простирадлом Вкрила все зима навкруг. Всюди чисто, всюди гарно, І мене покликав друг На санчатах покататись З величезної гори. В
Позначка: поезія
СІМ’Ю ЗБЕРЕЖУТЬ ТІЛЬКИ ДВОЄ
ЩАСТЯ В ХАТИНЦІ Маленька хатинка, зовсім маленька, Як кажуть в народі, “хатина Шевченка”. Стоїть над дорогою, іграшка й годі, Нині хатинки такі вже не в
ГІМН МНС
Там, де стихія – град і шквали руйнує місто, як навала, Здається, все, кінець, немає вороття. А, може, землетрус чи зливи, вогонь, мороз і все
НЕ ХОВАЙ СВОЇ ОЧІ
Не питай, не питай ти даремно, Чи кохаю тебе, чи люблю? Не кажи слів колючих так ревно, Краще пісню, кохана, послухай мою. Почекай, почекай хоч
ОЙ ВСТАНУ Я РАНО
Ой встану я рано, Та вийду у поле, Та тебе спитаю, Доле моя, Доле. Чом ти не весела? Чому зажурилась? Наче стара мати, На тин
Пролісків цвіт
Припадають ізнов ластівки до води і в студене здіймаються небо. Ти в дорогу мене за село проведи, Тільки слова прощання — не треба… Хай згадається