Веру в свет, в красоту человека Раскрыл в стихах своих Есенин. Эту тему двадцатого века Он украсил свежестью весенней. Воспевал он ромашковый луг И в
Позначка: поет
День життя
Із-за хмар на колісниці в’їжджає день, Везе вантаж турбот впливових. Чекає люд нових пісень І перемін приємних, нових. День нас будить помахом крила, Космічну мить
Я дякую тобі
Я дякую тобі. Вже й п’ятдесят у вирій полетіли, Як разом ми ідемо по житті, Дітей родили і удвох зростили, Роки пройшли, і ми уже
ПО ДУШЕ ЕСИ И ТЕЛО
Пожелтел вишнёвый лист, опала слива. Я сегодня, чем богатый? Чем счастливый? Сколько был не одиноким, одиноким сколько был. Но всегда любил свободу. Жизнь по-своему любил.
БЛАЖЕННОГО УМА БЛАЖЕННАЯ МЕЧТА
Барометр стал на «переменно». Придёт, я верю, непременно И в нашу с вами глушь Ни – «буря», ни – «большая сушь». Поток живой. Родник. Ему
СЕЗОН ЛЮБВИ
ПІЗНЯ ЛЮБОВ Падають жолуді і каштани, Падає листя в осіннім саду. Де ти, коханий, де ти,жаданий? Тільки поклич – я до тебе прийду. Осінь розправила