ВОЛОШКОВІ ЛІТА Волошкові літа, волошкові, Дай мені в них поринути знов. Дай зігрітись тією любов’ю, Що колись так бентежила кров. Знов в очах твоїх бачу
Позначка: поет
НЕМА ТЕБЕ
ВДОВА Вдова – терпке, колюче слово, Гірке, немов полин-трава, Печалі лютої основа, Життя щасливого жнива. До нього звикнути несила, Нести його – тяжкий тягар. Пощади
ЛІТНІЙ РАНОК, ОСІННІЙ РАНОК
ЛІТНІЙ РАНОК Мерехтить сріблястим сяйвом вранішня трава, Кучеряві хмари в небі, ніби острови, Вітерець пустує, листям грається в гілках, Їжачок спішить до діток з яблуком
Веснянка
Веснянка На образи молитись я не стану, У мене вже давно свій оберіг. У кожного в житті є сонце – мама, Одна, що дарувала цілий
МОЯ УКРАЇНО!
МОЯ УКРАЇНО! Обкидаю поглядом довкола, Із вікна вагонного – і дивно: Здається, що раніш ніколи Не бачила тебе такою, Україно. Ранкові роси мерехтять на травах,
Жіночі руки
Бабусям Бабусенько, рідна, хороша моя, Давно вас нема. Ви вже в іншому мирі. І в мене вже внуки, радію і я, Коли галасають вони на