Крізь призму років і своїх помилок зашкарублих, Приймаючи низку чужих забобонів їдких, Ішли терником власних дум ми удвох закоцюблі, Торкаючись похапцем серця на згарищі лих.
Позначка: плин часу
Допоки я жива…
Допоки я жива – допоки світло бачу. Я всім скажу: ” Люблю”. І всіх за все пробачу. Допоки я жива, добро все роздарую. До серця
Ничто не оставляйте на “потом”
Не оставляйте на «потом» дела, Что можно без проблем решить сегодня… Метель в душе чтоб след не замела, Когда крылом коснётся «непогода». . Не оставляйте
Город любимый ночной отдыхает…
Город заснежен, Лёгкий морозец, Кружатся снежинки В небе ночном, Прохожие лишь Одинокие ходят, Редких машин Проезжающих шум. Иней январский Деревья украсил, Свет фонарей Им волшебность
Шимановський Василь Степанович, мовознавець
Народився 30 січня 1861 року в с. Глинськ Роменського повіту в родині священика. В 1885 році закінчив Імператорський Варшавський університет. Працював вчителем російської мови, інспектором,
Узрівши за столом своє обличчя
Узрівши за столом своє обличчя, Я відчуваю: впився доп’яна… А калинόве клоччя й далі кличе До кузні клекітливого вина. Я п’ю й кую залізо, як