Зимовий етюд Блукає тиша заметами, Мороз їй панчішки сплів… Зима! Завірюх срібне плетиво, Самотня сповідь років… На вікнах пейзаж узорами, Спішать вишивані дні… І марять
Позначка: патріот
Пшеничний колос
Налитий дощами у полі, Мов сонця ясний промінець, Він проситься вже до стодоли – Колосся барвистий вінець. На зорі ясні надивившись, Побачивши чудо-дива, Стоїть він
Веснянка
Веснянка На образи молитись я не стану, У мене вже давно свій оберіг. У кожного в житті є сонце – мама, Одна, що дарувала цілий
МОЯ УКРАЇНО!
МОЯ УКРАЇНО! Обкидаю поглядом довкола, Із вікна вагонного – і дивно: Здається, що раніш ніколи Не бачила тебе такою, Україно. Ранкові роси мерехтять на травах,
Твій погляд
Твій погляд Твій погляд, сумний і печальний, Зловила я на собі. Свій, ніжний й прощальний, Подарувала тобі. Погляд лиш твій – іскринка, Разом з моїм
Я ніколи не був малоросом
Я ніколи не був малоросом Я ніколи не був малоросом І в холодній чужій далині Золотим, перезрілим колоссям Україно, ти снилась мені. І куди б