Я милому простила всё – Страданья, слёзы, униженья … Как много надо нам терпенья, Чтоб осознавши и простив, Начать с нуля, собрав осколки, И в
Позначка: Пам’ять
Я залишилася з думками наодинці
Життя Усе минає – горе, страх і сльози, Все відступає – зрада, відчай, біль. Проходить дощ і замовкають грози, Сніг розтає, вщухає заметіль. Минає свято
Головне
Верби Місяць небо зорями Першими уткав. Я стояв під вербами І тебе чекав. Вітерець між вітами Тихо шелестів, Думами барвистими Я тебе хотів. Вже давно
Гімн бджолі
Я жалкую, що так трапилось в житті – Снігопад на нашу осінь налетів. Я від снігу захистить тебе не зміг. Впав на скроні сивиною білий
ПРО ТИХ, ХТО ПОЛІГ НА ВІЙНІ
Я думаю часто і в будні, і в свята Про тих, хто загинув, поліг на війні, Про юнь буйночубу, розумну й красиву, Якій би кохати
Заїка Віра Кузьмівна
Віра Кузьмівна Заїка народилася в 1939 році в сімї колгоспників у селі Вільшана Недригайлівського району Сумської області. Після закінчення місцевої середньої школи навчалася в Сумському