Я УПАВ НАД РОМЕНОМ (реквієм невідомому солдатові) Я упав, молодий, над Роменом у поле, Вража куля гаряча у серце попала мені, Прощавай, молода моя милая
Позначка: Пам’ять
Заговорені скарби
Передмова В літо 1556 від Різдва Христового я відправився з міста Києва вниз за течією Дніпра. Невдовзі ( за містами Черкаси та Канів) я побачив
Роменщина у час окупації – продовження
3 березня 1942 року каральним загоном в селі Талалаївка була заарештована група радянських активістів. Увечері того ж дня під час їх конвоювання до міста Ромни
А я сьогодні їду у село
А я сьогодні їду у село, Мене чекає там моя сивенька мати, Вона на шлях втомилась виглядати, Її життя вже майже відцвіло. Я поспішаю, щоб
Землякам
Землякам Я вдячний вам, мої Немудруї, За перший крок і перший промінь сонця, За посох ваш на всі шляхи мої І погляд матері з усвітнього
Вростає в землю дідова хатина …
Вростає в землю дідова хатина … Вростає в землю дідова хатина … Садок старезний ще плоди дає, Червоноросяна під вікнами калина Щорік ріднішою й милішою