Доброго дня, шановні герої! Пише вам звичайнісінька дівчина-підліток п’ятнадцяти років, душа якої чуйно ставиться довсіх трагедій рідного краю. Минуле нашого народутрагічне й героїчне, сповнене яскравих
Позначка: Пам’ять
Я НЕ ПОКИНУ РІДНИЙ КРАЙ
Я не покину рідний край, Де зелен степ, де сині очі, Де соловейко опівночі, Розбудить у душі розмай. У молоді роки гарячі, Ходив я у
Космическая эра
Космическая эра Чуть приоткрывши тайны мирозданья, Не прекратил свои исканья человек. И накопивши практические знания, Направил в космос мыслей своих бег. Он начал эру космических
ДОЛЯ
Рано ми вмієм любити, Пізно – любов шанувати. М. Луків Різні долі бувають, а дісталась нещасна: в юнака закохалась щиро дівчина красна. Закохалася ніжно, так
ДУМА ПРО УКРАЇНУ
Моя Вкраїно, з рушників хрещатим цвітом, у тім вінку, з любистку, маку й васильків, ти пахнеш чебрецем, і м’ятою, і житом і плачеш дзвонами крізь
,,Втрата пам’яті”
,,Втрата пам’яті” У лісочку на поляні Мужики сиділи п’яні. В таких випадках – не нове, Велись дискусії, розмови. Й розвели такий базар… Ось продовжує Назар: