ХАРЧЕНКО Петро Андрійович (народився 25 червня 1939 року) Живу, щоб Україну боронить, Вона ж, як квітка білої лілеї. Лише за честь-присутність, коло неї, На світі
Позначка: лицар українства
НЕПОХИТНИЙ ЛИЦАР ПРАВДОБОРСТВА
НЕПОХИТНИЙ ЛИЦАР ПРАВДОБОРСТВА Міняється все, і епохи минають, Та важко на думку лягають віки. Спочатку поетів цькують і вбивають, Щоб потім молитись і класти вінки
ПЕРЕРОДЖЕННЯ
Ми довго йшли, не знаючи куди, Навпомацки, маршрутами сліпими, Вишукуючи згублені сліди, Ховаючись за ризами святими, Збираючи несказані слова, Спростовуючи обрані мотиви. А ще ж
Сон матері
Сон матері На бік похилилась самотня хатина, Там зажурилась в печалі матір сива. Натруджені руки, прийшла клята старість, Кипучі сльози, пекельні муки, Тепер – лише
Моя любов
Почувся стукіт у моє вікно. Щось розбудило, розтулило очі. Такі магічні почалися ночі, Яких чекав за веснами давно. Припав на мить до свіжого вікна І
Вітер перемін
Вітер перемін Чекаю вітру перемін, Чекаю довго, ніби в’язень, Коли ж повіє врешті він Й петлю на горлі нам розв`яже, Що стисла щільністю проблем І