Осінні тумани… Густі й непрозорі… Лягають на землю, зникають в імлі. І світять у небі натомлені зорі, Та не дістається їх промінь землі. . Осінні
Позначка: Любов Шемчук
Сонця промені наскрізь прорізали ранок
Сонця промені наскрізь прорізали ранок, Обгорнули хмаринки, що високо в небі пливли… Перші тіні дерев уляглися на ганок, Смілі кроки зробивши в цей день із
Спокута
У маминім саду розквітла вишня, Полонить душу ніжний аромат… Та мама зустрічать мене не вийшла, Бо відійшла вже кілька літ назад. . Іду до хати,
Вітер хмари полоще…
Вітер хмари полоще в болоті розкислого неба, Розгулялась негода, на землю жбурляє дощі… Ще зігрітись теплом у душі виникає потреба, Загорнутись в обійми й про
Весняні гами
Голі дерева стоять при дорозі, Зграя ворон у верхів’ях зависла… Рання весна вже стоїть на порозі, В струнах душі десь заплутались числа. . Радість у
Запоздалая весна
Морозное утро… Ни снега, ни ветра, Лишь солнце лучами Глаза мне слепит… Весна сквозь сугроб Пробирается где-то И клин журавлиный К нам с юга летит.