Порожнеча в душі – голомоза зима, Та, напрочуд, надія підтримує спокій. Лине серце постійно кудись вище хмар, Обіймає простори безмежно широкі. Колисанку співає, мов мантру
Позначка: Юрій Прокопенко
На фоні сіяння всевидящих стразів
Так темно довкола… Нахнюплено й зимно, Без тебе лиш морок зневажливо жде. Йому не розкажеш, що діється вдень, Як хоче душа обійнятись нестримно. І просто
Не в цьому житті…
Не в цьому житті заспівають птахи, Про щиру любов і поєднані душі. А в цьому житті, наш згорілий архів, Зникатиме мовчки в самотності гущі. Не
Не в цьому житті…
Не в цьому житті заспівають птахи, Про щиру любов і поєднані душі. А в цьому житті, наш згорілий архів, Зникатиме мовчки в самотності гущі. Не
Надышаться тобой невозможно
Надышаться тобой невозможно, Ты же ангел небесный, Я же пленник Земной. Ты приходишь во снах осторожно, Тихо сложишься песней, Я пойду за тобой. И неважно
Покидаю твоє поле зору
Покидаю твоє поле зору, Назавжди розірву ланцюги. Не чекай, я вже вийшов із гри І прямую в світи неозорі. Мов комета, заручник польоту, Камікадзе в