(Продовження. Початок у журналі №29, 2014р.) У червні цього року виповнюється 40 років, як пішла з життя в 54-річному віці моя матуся Андрущенко Мотрона Семенівна.
Позначка: горе
В Заксенхаузене тишина теперь…
В Заксенхаузене* тишина теперь… Но для туристов здесь открыта дверь. «Под сенью бранденбургских сосен» В невзрачном Ораниенбурге – осень. Лишь на воротах: «Труд – освобождает»**
МАМИНА МОЛИТВА
БУЛИ У МАМИ ДВА СИНОЧКИ Росли у мами два синочки, Міцні, біляві, як грибочки. Матуся вчила діток жити: Допомагати і дружити. Та розійшлись синочки з
Спогад
Сидить стара бабуся, замотана в кожусі, сидить собі у ліжку, гортає тихо книжку. Життя її побило, та духом не зломило. Усміхнена і досі, хоч дев`яноста
КАЗКА ПРО ВІЙНУ
Я з п’ятирічним сином розмовляла про Україну: в нас вона ж одна. Та враз мене дитиночка спитала: – Скажи, матусю, що таке війна? Неначебто холодною
Країно моя калинова
Країно моя калинова Країно моя калинова, Люблю твої доли й поля. Ти ніби зоря вечорова, Що світить для мене щодня. Люблю я у росах світанки,