Ще видно зорі у калюжах, ще небо повне синяви, тому в людських крилатих душах живи, поезіє, живи! Людмила Грицай «Живи, поезіє, живи!» – з такою
Позначка: Добре побажання
На перехресті життя і творчості
У лютневі морозні дні в затишному приміщенні Роменської центральної бібліотеки для дорослих ім. Бориса Антоненка-Давидовича відбулася особлива в літературному житті нашого міста подія – вихід
Роменщино – мій рідний краю!
РОМЕНЩИНО – МІЙ РІДНИЙ КРАЮ! Мій рідний краю над Сулою, Мій рідний краю – ромен-цвіт! В тобі життя буя і квітне, На хвилях радісних біжить.
Присвячую Ромену
Місто – ромен-цвіт над річкою вгорі. З засульської дороги видніється мені. Будиночки в садках, неначе ліхтарі, Розкинулись картиною, немов на полотні. Ще із давніх-давен збирав
Ода Ромену
Древнє місто Ромен… Славне місто моє, сивочоле, Ти радієш цвітінню садів І червоним калиновим ґронам. Тут величнії церкви стоять, Сяють сяйвом святим в піднебессі. Над
Мой город
Мой град! Тут золотятся купола Собора Нового Завета, И нас зовут туда колокола, Где праведность Христа во свете. Веди в беззлобность разум, ко Христу! И