Ось і зима, погода невтішна. Ладу нема і це вже не смішно. Ранковий шум, я з ним прокидаюсь. Початок дум, до справ повертаюсь. Молюся Богу

Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Ось і зима, погода невтішна. Ладу нема і це вже не смішно. Ранковий шум, я з ним прокидаюсь. Початок дум, до справ повертаюсь. Молюся Богу
КОХАНА, ТЕБЕ Я ЛЮБЛЮ Вечір, тихо надворі, ще Місяць не сяє, Соловейко щебече в сусіднім гаю, Над горою мелодія пісні лунає, Я зустрів тебе мила
Зашумели буйны ветры, И с небес стрела летит, Разошлись земные недра – Пламя жаркое горит. Топнул кованым копытом – Всколыхнулася Земля, Захлебнулися волною Океаны и
Души порывы и желанья, Надежда, вера, ожиданье, Стремленья, светлые мечты… Как будто кто-то с высоты Лукаво тешится над нами, Играет, словно шторм с волнами. Об
Зима Немая степь лежит Под пеленою белой; Ручей оледенел; пустынный луг умолк… Лишь снежный вихрь шумит Над рощей помертвелой, Да ворон каркает, да воет жадный
„Engel (sagt man) wüßten oft nicht, ob sie unter Lebenden gehn oder Toten.“ R.-M. Rilke Тихо наче всесвіт згинув, навіть кішка попід тином незворушно розляглась,