Дитинство моє босоноге – Це вигін, де грали в м’яча, Коротка стежина до школи Й берізка рідненька моя, Натруджені мамині руки, І батьковий погляд з-під
Позначка: Батьківщина
Я торжествую, господа!
Зима прощается… Зима прощается, и снег последний Выпал в месяце апреле. И все дороги, сад и дом мой летний Одежду белую одели. Но вскоре запоздалый
Ой очі, твої очі…
Ой очі, твої очі… (Сім’ї Дівочих присвячується) Ой очі, твої очі, Милії, дівочі, В них мрій мої бажання, І музика кохання, І цвіт троянди ніжний,
Моя ненько Україна!
Небо, крила,cонця край Чорнобровая дівчина І веселий водограй, І Карпат зелених гомін, І трембіти голоси, І церковні передзвони, Яблуневії сади. І Дніпра високі кручі, Верболози
У НЕБО СОКОЛОМ …
Я УПАВ НАД РОМЕНОМ (реквієм невідомому солдатові) Я упав, молодий, над Роменом у поле, Вража куля гаряча у серце попала мені, Прощавай, молода моя милая
Федина Віра Миколаївна
Віра Миколаївна Федина народилася в мальовничому куточку Житомирщини в 1955 році. Любов до поезії навівала сама природа, після школи закінчила медучилище і все життя її