Бережи природу
Степ і ліс, і річка в очереті,
Волосся зелені лугів.
Панує сонце на планеті.
Ставки виходять з берегів.
Гуляють птахи на просторах,
А скільки мешкає звірів,
В лісах ховаються і в горах.
Пірнають риби в глиб морів.
Дощі ідуть, сніги вихрять,
І звідкись вітер повіває.
Гаї техесенько шумлять,
І голубінь небес гуляє.
У вирі матері-природи
Життям іде вперед людина.
Адресу змінюють народи,
А слідом сунеться лавина:
Епідемій, буревіїв, катастроф.
Заливають води села і міста.
В світі ще не зменшилось Голгоф,
І нещастя на планеті процвіта.
Катаклізмів не спинить, не передбачить,
А природа ще плюндрується й людьми.
І життя належно нам віддячить,
Що залишимось обкраденими ми.
Позникають в душах голоси
Тих птахів, що мешкають в гаях,
Поблідніють щедрості краси,
Що ще люди носять у серцях.
Заніміє тихий шепіт трав,
І дуби зав’януть вікові.
Тоді не знайдеш, хто у нас забрав
Природи надбання живі.
Бережи, цінуй природу,
Завдяки її живеш ти нині.
Потрібно все це нам…народу,
Твоїм онукам, Батьківщині.
Жовтень 2007 р.
***
Місце відпочинку
Щасливе місце відпочинку.
Річка з чистою водою,
Вітер дме в очеретинку,
І шум несеться над Сулою.
Проміння сонця обнялося
Із яворами, осокою.
Трави приглажене волосся
Покрило берег над водою.
Верба розкішна похилилась,
Від сонця променів сховає.
Від човна хвиля покотилась –
Рибалка мимо пропливає.
Вирує свіжість, запах трав.
Стоїть пора, щаслива літня.
І все це, жаль, хтось, ніби, вкрав.
Лежать, навколо, купи сміття.
Чорні залишки багаття,
Об’їдків запах – аж нудить,
Брудні пляшки, паперу шмаття.
Немає місця відпочить.
Можуть бачити й незрячі,
Який бедлам тут розвели,
Ті, хто діяв по-свинячи.
Культурні б люди не змогли.
Липень 2007 р.