Вітаємо шановну поетесу Ольгу Свиридівну Топіху з Днем народження! В День рождения твой я ромашки Тебе, милая, знай, подарю. С лепестков алых роз на сугробе
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Вітаємо шановну поетесу Ольгу Свиридівну Топіху з Днем народження! В День рождения твой я ромашки Тебе, милая, знай, подарю. С лепестков алых роз на сугробе
В эту ночь я почти не спала День рождения, милый, ждала. Праздник детства, добра и любви. Бог, храни, Бог, храни, Бог, храни. У постели с
Сьогодні – лютий… Та зими немає. А хочеться ще снігу з морозцем… Зимовий місяць у дощах спливає З поривистим, вихрастим вітерцем. . Ідуть дощі: густі
До 175-ліття із Дня народин Івана Павловича ПУЛЮЯ (1845-1918 рр.ж.)! «Нема більшого гонору для інтелігентної людини як берегти свою і національну честь та без нагороди
Ти – крайність постійна, не схожа на інших, Ти – світло між темряви в різних тонах. Бажання мого ти розрада найліпша, Розкручений смерч на голодних
Цього вірша присвячую своєму покійному батькові – Парафійнику Миколі Андрійовичу, з дня смерті якого, 29.01.2020 минає 10 років. На жаль, тебе давно уже не стало,
Все пройде, любов перетвориться в попіл, Його понесе невгамовність подій. Чудес не буває, мізерний розподіл: Округлений нуль на таблоїді з мрій. І власне розп’яття приречених
Я не можу без тебе заснути. Чую кроки твої під вікном. Скрипнуть двері від туги та смутку. Коли холод торкнеться чолом. Крила неба у зорянім
На темному боці суцільних ілюзій, Де все доленосне стомилось від змін, Верткі й галасливі гойдалися Музи На гойдалках срібних, текли навздогін. Струмками невтомних і звабних
А бессонница женская мужской нежностью лечится, поцелуями сладкими и любви бесконечностью; тихим голосом, шёпотом и касаньями нежными, теплотою души его, добротой безупречною… На ночь сказкой
Я, наверно, всю жизнь к тебе, милый мой, шла, На терновом пути ноги в кровь разбивала… Для тебя одного я любовь берегла, Мне тепла твоего
Життя – бумеранг, споконвіку так люди казали, Ніщо не зникає безслідно, не йде в небуття. Комусь досить дня, а комусь і століття замало, Щоб мріяти