Байки
Байки не родяться з нічого.
Вони беруться із життя.
Це не являється секретом ні для кого.
Байки – це вад людини викриття.
Байки кусючі є, хитрющі.
Від них макітриться башка.
Є серед них відверто злющі,
Та користь є від них.
Та ще й яка!
Хто попаде у байку ненароком –
Пиши пропало – пропаде!
Отож, без зайвої мороки
Ніколи не висовуйся ніде!
Січень 2008р.
***
Пам’ятники ставлять не для того,
Щоб знімати їх чи переносити кудись.
Це – історія держави і народу. Тому
Знать потрібно, хто є хто та як жили колись.
***
Вулиці повинні називатись
Іменами тих, хто дійсно заслужив.
Якщо вже й перейменувати,
То достойно, щоб не було див.
Серпень 2008р.
***
Роменські “вибрики”
В одному з маршрутних автобусів на дверях виходу об’ява: “Хочеш вийти – кричи!”
Химера
Навіщо кричати, панове?
Хто автор цієї химери?
Якщо “заволає автобус” –
Навряд чи відчиняться двері.
***
Майже в усіх ощадкасах та банках міста беруть додаткову оплату комунальних за кожну квитанцію окремо.
“Новація – чудасія”
З людей “деруть” немалі гроші
За те, що вони платять комунальні.
Придумали оце керівники хороші.
Ну, що ж? Це справді геніально!
Чудасія! – та й квит!
Такого ще не бачив світ!
***
Банки м.Ромни за поповнення коштів на електронні картки клієнтів додатково беруть гроші якійсь комісії. За що? Раніше цього не було.
Ну й діла!
Переслав онуку гроші.
Ще й на “чай” комісія взяла.
Хто придумав цю “новинку?”
Ну й діла!
***
Вже кілька років з передплатників на періодичну пресу незаконно беруть додаткову оплату за її доставку. Раніше цього теж не було.
Виписуєш на пошті газети, журнали,
І треба платити ще за доставку.
З яких оце пір та на якій основі?
За це ж хтось отримує ставку.
***
Чому беруть плату за площу балконів, якщо там не стоять батареї?
Знов підносять нам “шаради”–
За балкон платити “нада!”
Хто сказав про це жильцям?
Більше ні копійки я не дам!
***
На автостанції м.Ромни одна з касирів (начальство знає про це) грубо поводиться з ветеранами війни і праці.
Грубіянка
– Чи є квиток на Суми? –
Касира я питаю.
Вона щось пробурчала,
А я ж недочуваю.
Я знов своє: “Чи є квитки до Шостки?”
– Як надоїли вже ці старики!
– Почув таке від тьотки.
До каси підійшов вже інший
І теж квитка питає.
Вона з ним повелась ще гірше.
Квиток дала. Образи не стихають.
Хіба їй в касі працювати?
Мітлою треба звідси гнати!
Жовтень 2008р.