Я відключаюсь від усього на хвилину,
І ніби я на крилах в небесах.
Коли я слухаю ту пісню «Яворину»,
Я птах, я вільний сизокрилий птах.
Неначе я стою перед Всевишнім на колінах,
За всі гріхи пробачення прошу.
Коли я слухаю ту пісню «Яворину»,
Думками на побачення з матусею спішу.
Не стримую я сліз і не ховаю від родини
Збентежений свій дивовижний стан,
Коли я слухаю ту пісню «Яворину»,
Шепочуть загадкове щось мої вуста.
Як не пишатися тобою, Україно,
За те, що ти зростила генія-творця
Божественної пісні «Яворини»,
Яка духовним змістом сповнює серця.
XI- XII 2011 р.
СНЕЖНЫЙ МАРТ
Закружило, завертело,
Занесло дороги,
Заслепило, загудело –
не найдешь порога.
Не проедешь, не пройдешь –
Снег везде и всюду.
Кто же это – не поймешь –
Разгневил природу?
Вот тебе и март – весна,
птицы прилетели,
“Насладилися” сполна –
морозы, метели.
Нам сюрпризы вот такие
Вовсе не нужны.
С нетерпеньем все мы ждем
Солнечной весны.
24.03.2013 г.
У ЛІСІ СУНИЦІ Я ЗБИРАЛА
І ось я в лісі знов. Суниць щоб назбирати,
Подихати повітрям смоляним,
Лікарської зубрівки щоб нарвати,
Збентежити пташок щоб голосом своїм.
Ось і суничник. Листочки зеленіють.
Після дощу вони і свіжі й соковиті.
Ще де-не-де і квіточки біліють,
Та я чогось не розумію:
Де ж ягідки, чому не червоніють?
А потім помічаю, що суничка
Сором’язливо очі опустила,
Мов наречена. І незвично
Про допомогу начебто просила.
До неї лагідно рукою доторкнуся,
Як зможу, приголублю, заспокою,
В її чарівнім світі я з’явлюся,
А там нема ні хитрощів, ні болю.
І мовлю я: “Не бійсь нікого, ягідко ти мила,
Дивись на світ широкими очима,
Адже не скривдила нікого ти, не розгнівила,
Поганому нікого не навчила.
Лиш радість всім даруєш ти
І вродою, і смаком, і цілющим зіллям”.
Такої втіхи, насолоди, доброти
Відчути всім бажаю на дозвіллі.
06.2013 р.