Якось з подругою рішили,піти в клуб кому за 30,
Виросли неначе крила,вже той клуб ночами сниться.
Накрутила бігуді,чолку ловко начесала,
Намазюкала і губи, щоб не показалось мало.
Плаття в розах, ще й на шию начепила буси
І “пошти” все ,як у мене в подруги Марусі.
Ось прийшли відпочивати,стали попід стінкою,
Через трубочку п’ємо якийсь коктейль з малинкою,
Глядь, на мене лупить очі вже якесь чудне:
То,як бідному женитись,то й мені везе
Ось дивлюсь, а через залу вже до мене хтось стриба,
Все б нічого,але в нього зовсім лиса голова!
Грає музика тихенько ,він за талію узяв
Наступив на ліву ногу, з правой тухоль зовсім зняв
Дме на мене перегаром,до грудей жме ,хоч кричи
Очі аж на лоб вилазять,я кажу собі”мовчи”
Увесь облився,мабуть шипром,мене викручує й тошнить
Касета грає,як скаженна вже тіло й голова болить
Відкрив вже рота ,розмовляє,через один зубів немає
Знову на ногу наступив,сусіда боком зачепив.
Як від нього відчепитись ,таке потютько підвалило
Не хочу більше в клуб ходити вже заміж швидко розхотіла
Скажіть будь-ласка люди добрі,бо невторопаю ніяк
Чого мені такий зустрівся, мужик, що схожий на будяк!
Чи всі такі,чи я невдаха,де ж подівались мужики?
Чому усім красивим жінкам,чепляютьсь лиш будяки…
