Стяги вирують на всі кольори
червоні,синьо-жовті,білі,
на Європейську площу ізгори
з усюди люд пливе до єдиної цілі.
Здригається земля від тої моці
і гордістю наповнює серця,
не всі прийшли, ще хтось на тому боці,
але байдужість їм не до лиця.
“Повстань, Україно”, розправ свої плечі,
поки зігнутими будем ходить?
І слухать блудливі, забрехані речі
як “весело” всім з реформами жить.
“Повстань, Україно”, досить вмирати,
до чого, огляньтесь, тебе довели
оці недолугі від лжі демократи –
розкрали багатства твої, розтягли …
“Повстань, Україно”, повстань, моя мати,
козацької слави повстаньте, сини,
вбережімо країну, не дайте зламати
свою Україну, як хочуть пани.
2002.р.
