(Про Єфремову В. О. – мистецтвознавця, художника, журналіста)
Мальовнича Роменщина… Мій край здавна славився своїми видатними людьми. Напевно, таке особливе повітря ми маємо, що п’янить та надихає на творчість! Бо чим ще пояснити появу відомих усьому світу художників, поетів, скульпторів… Варто лише згадати такі імена, як А.Ф. Йоффе, І. П. Кавалерідзе, Л. С. Бреус, П. І. Редькін, і серце наповнюється щемом і радістю від того, що й мені випало щастя народитися в цьому затишному містечку, дихати тим живильним повітрям, ходити вулицями, милуватися краєвидами, які так хвилювали й захоплювали моїх славних земляків. Я пишаюся тим, що навчаюсь у спеціалізованій загальноосвітній школі № 2 ім. акад. А. Ф. Йоффе, і вірю: пам’ять людська збереже імена видатних роменців не тільки в назвах шкіл та вулиць, а й закарбує їх навічно у своєму серці. Особливо варто пам’ятати тих людей, які ще продовжують працювати в ім’я Батьківщини, які колись вийшли з маленького потічка в широке море життя.
Перші кроки у світ мистецтва.
Однією з яскравих зірок серед творчих особистостей мистецтва є наша землячка Єфремова Валентина Олексіївна. Усю любов свого серця вона віддає не тільки рідній Україні, але й маленькій батьківщині, де минуло її дитинство, юність. Вона народилася 10 жовтня 1947 року в містечку Ромни Сумської області в сім’ї службовця. Закінчила середню школу № 2, де залишила частинку свого серця, пішовши у вир життя. З дитинства маленька Валя захоплювалася малюванням і тому декілька років навчалась у студії , де любов до мистецтва виховувала місцева художниця Ліна Семенівна Бреус. Валентина Єфремова ніби хотіла не пропустити чогось важливого, тому пробувала писати вірші, займалася музикою, була редактором шкільної стінгазети. Вона залишилася працювати в стінах рідної школи, доки не здійсниться її мрія стати художницею. Валентині Олексіївні пощастило: вона вступила до Київського державного художнього інституту. Познайомилася з родиною Білецьких, у домі яких певний час мала притулок. Творче середовище цієї сім’ї, співбесіди із заслуженим діячем мистецтв, академіком АМУ, відомим живописцем, мистецтвознавцем, професором Платоном Олександровичем Білецьким,
користування бібліотекою, яка ще збиралася його батьком – академіком О.Білецьким, дали свої благословенні сходи. Валентина Єфремова розпочала дослідження художньої спадщини Сумщини. Та, на жаль, підвело здоров’я: треба було їхати додому.
Культурно – громадська діяльність Єфремової В. О.
У Ромнах Валентина Олексіївна не сиділа склавши руки. Вона працювала в краєзнавчому музеї, викладала історію, займалася вивченням документів про рідний край. Створила художній фонд за вимогами зберігання художніх експонатів музею. А потім знову повернулася в Київ.
У 1977 – 1987 роках викладала історію образотворчого мистецтва в Київському хореографічному училищі, була заступником директора з інформаційної пропаганди та виховної роботи. Згодом завідувала культвідділом Республіканського будинку художників. Саме тоді Єфремова створює панораму „Культура проти варварства”, бере активну участь у заходах, присвячених 100 – річному ювілею Г. Шлімана (німецького археолога, який відкрив Егейську культуру). Валентина Олексіївна організовує „Круглий стіл” з Філаретом (до речі, це була одна з перших його зустрічей з мирянами поза стінами церкви).Була ініціатором благодійної акції „Діти України – дітям Вірменії”, свята до 2000 – річчя Різдва Христового „Під зіркою Віфлеєма”, творчого вечора поезії з Р. Чилачавою, ювілейного вечора композитора Л. Дичко тощо. Єфремова В. О. координує проект „Круглого столу” під красномовною назвою „Червона книга культури”.
Інколи дивуєшся: де ця тендітна жінка знаходить час, сили, можливості, життєву енергію, щоб зініціювати ту чи іншу справу, а головне – утілити її в життя? Це й участь у міжнародних науково – практичних конференціях на тему „Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України”, і праця над підручником „Основи біблійних знань” для учнів старших класів, і виступи з тематичними бесідами на радіо та телебаченні.
З любов’ю до рідного краю.
Хочеться наголосити ще на одному напрямку уподобань Єфремової – популяризація творчого здобутку місцевих художників, досягнень членів громадського об’єднання „Роменська палітра”, яке очолює з 2001 року, дослідження життєвого шляху митців Сумщини, які можуть доповнити скарбницю дорогоцінних імен, з яких складається історія нашої України.
До 1100 – річчя Ромен Валентина Олексіївна підібрала роботи місцевих художників для каталогу та пересувної виставки „З любов’ю в серці”, яка з успіхом пройшла на Роменщині, у Сумах та Києві… В. О. Єфремова підготувала й провела декілька персональних виставок художників – земляків, зокрема „Мелодійне соло в кольорах” І. Цюпки із села Погребів, після якої його прийняли до Національної спілки майстрів народного мистецтва; виставку живопису „Віра, надія, любов” М. Самохіна із села Перекопівка в Українському Фонді культури; ювілейну виставку „Сім кольорів веселки” М.Троценка в музеї–майстерні І. Кавалерідзе тощо.
Упродовж останніх років Єфремова В. О. ініціює проведення художніх виставок у багатьох селах і містах нашої області. Це саме вона започаткувала співпрацю сумських митців з музеєм – майстернею І. П. Кавалерідзе, активно працює координатором створення „Грузинського земляцтва” в Києві, реалізує Міжнародний проект „Міст дружби”, присвячений Року Грузії в Україні. Роменці пам’ятають, як кілька років тому в нас побували відомі українські й грузинські митці, проводячи пленер у нашому місті, Анастастасівці, Новопетрівці, Хоружівці. Це стало важливою сторінкою в багатовіковій історії українсько – грузинських мистецьких взаємин. Тож не дивно, що Єфремова В. є послом миру. Вона – автор телепроекту „Дорогі імена”, до якого було залучено понад 150 сумчан, інтерв’ю з котрими стали основою чотирисерійної програми.
Коло наукових інтересів Валентини Олексіївни надзвичайно широке: дослідження спадщини художників Сумщини, у процесі якого вона опрацювала біографії понад 600 творчих особистостей для книги „Художньо–мистецька спадщина Сумщини”, готує до видання підручник для молоді „Основи біблійних знань” з попередньою публікацією окремих частин у науковому збірнику „Християнські цінності: історія і погляд у третє тисячоліття”. Єфремова В. О. працює над творчою спадщиною Т.Г.Шевченка як художника, спадщиною заслуженого діяча мистецтва, лауреата премії
ім. Т. Шевченка професора П. Білецького, біографіями видатних земляків „Сумського земляцтва” для альманаху „Хто є хто на Сумщині”. Усе своє життя опікує творчу молодь.
Попри негаразди зі здоров’ям, Валентина Олексіївна постійно в центрі мистецького й громадського життя нашого краю в Україні. Як голова Роменського відділення фонду культури України проводить постійні культурно–мистецькі заходи, активно підтримує ідею створення культурно – мистецького центру ім. І. П. Кавалерідзе в нашому місті, картинної галереї у Великій Писарівці.
Невтомно популяризує культурно – мистецьку спадщину рідного краю в столиці України та за кордоном, піднімає питання про збереження історичних пам’яток України.
Як керівник прес – центру „Сумського земляцтва” оприлюднила біля 400 публікацій у провідних виданнях столиці, є членом редакції альманаху „Земляки”.
Творчий доробок Єфремової В. О.
Валентина Олексіївна вже багато років не була у відпустці. Як творча людина працює без вихідних і майже без відпочинку. Вона член Національних спілок журналістів та художників в Україні, нагороджена медаллю „Ветеран праці”, Почесними грамотами та Подяками за трудові досягнення в громадському житті. Цей перелік можна продовжити ще, але чи є такі нагороди, які дійсно гідні цієї видатної жінки? Звичайно, що ні. Та й, мабуть, вони їй і не потрібні. Адже, проводячи таку глибоку дослідницьку роботу, Єфремова В. О. не чекає подяки, а навпаки – кожному віддає частинку свого великого серця. Вона має понад ста друкованих статей. Ось тільки деякі зразки її художнього слова.
Валентина Олексіївна з вдячністю згадує про свою маленьку батьківщину, ніжною любов’ю сповнені її рядки: „Мені пощастило народитись у невеликому місті Ромни Сумської області зі славетною 1100 – річною історією… Воно розкинулось на високому пагорбі, сяє хрестами на соборі, які видно ще на під’їзді з боку Засулля. Не випадково Ромни порівнюють з Києвом у мініатюрі…”
У своїх статтях Єфремова В.О. згадує свою першу наставницю – Л.С.Бреус. „До мистецтва мене залучила місцева художниця за покликанням, педагог Л.С.Бреус. В її невеличкій однокімнатній квартирі була й майстерня, і клас для занять з учнями, і спальня, гостинна кімната та картинна галерея водночас, там панував дух чогось особливого, надзвичайного. Двері її помешкання не закривалися…
Ліна Семенівна відкрила для мене „Роменську мадонну” пензля Г.Стеценка та вагомість життя незрячого бандуриста Адамцевича Євгена Олександровича.” До речі, пізніше, уже дорослою, Валентина Олексіївна була ініціатором проведення конференції в Києві на честь 100 – літнього ювілею Л.С.Бреус. А якою радістю світилися її очі, коли в нашій школі студії образотворчого мистецтва „Етюд” присвоїли ім’я славетної художниці Ліни Семенівни Бреус. Валентина Олексіївна зі сльозами на очах слухала спогади колишніх учнів своєї вчительки й сама з гордістю розповідала про роки дитинства, юності, про навчання образотворчому мистецтву.
Працюючи як журналіст, Єфремова В.О. підготувала багато публікацій для нашої місцевої газети „Вісті Роменщини”, де знайомить читачів з долею відомого кобзаря Євгена Адамцевича: „Коли Євген Олександрович розпочинав виконувати свої твори, то люди збирались навколо, знаходячись під впливом глибокого життєвого змісту почутих творів, та зачаровані його надзвичайним голосом… Євген Адамцевич розвивав кращі традиції своїх предків, виконуючи народні балади, думи, псалми. У журливих акордах його бандури увічнювалось життя козацтва Запорізької Січі… Адамцевич – явище надзвичайне не тільки в українській, але й у світовій культурі. Ми схиляємось перед його мужнім життям, талантом, мудрістю. Завдяки таким самовідданим патріотам, ми маємо дорогоцінну спадщину історії і культури нашої держави…”
Як голова Роменського відділення Українського фонду культури Валентина Олексіївна розповідає на сторінках газет про своїх славетних земляків – художників. Ось деякі уривки з її статті „Моя душа співає у фарбах” : „Мальовнича Сумщина славиться насамперед своїми людьми. У селі Погреби проживає член Національної спілки народних майстрів України Іван Кирилович Цюпка. Тут він народився, увіковічнив свій край творчими доробками… Його картини самобутні, легко впізнані, сповнені творчого натхнення, життєдайної енергії… Усе життя Цюпка І.К. присвятив образотворчому мистецтву. Вихований у цілком народному оточенні, він відобразив різноманітні картини сільського життя…”
Гортаючи підшивку нашої газети, я звернула увагу на один із заголовків „Дорогу подужає кожен, хто йде…”, а внизу підпис – Валентина Єфремова, мистецтвознавець, член Роменського земляцтва. Стаття присвячена 65 – річчю відомому художникові, уродженцю села Перекопівка, Миколі Андрійовичу Троценку. Ось деякі уривки, які мене найбільше зацікавили: „Кажуть, що один у полі не воїн, але життєвий шлях Миколи Андрійовича свідчить, що це не завжди так. Він – самодіяльний аматор. І став лауреатом Всесоюзних республіканських та обласних фестивалів народної творчості… Художнику притаманна особлива манера живопису, коли весняна вода дзюрчить і
прохолоджує, а осінь дзвенить павутинням бабиного літа, зимові мотиви наповнені чистотою та витонченим смаком білого кольору… Коли Апостол Павло звертався до Єфесян, то писав, що кожному з нас дана благодать в міру дару Христового. Лагідний характер Миколи Андрійовича справді від Бога… Цей митець іде вірною дорогою, розкриваючи красу нашої рідної України, даруючи людям радість естетичної насолоди, сіючи розумне, добре, вічне…”
Багато своїх статей Валентина Олексіївна Єфремова присвятила відомому й славетному землякові І.П. Кавалерідзе, який залишив по собі пам’ять, створивши у Ромнах монумент Т.Г. Шевченкові. “На будинку по вулиці Пушкіна, де жив І. Кавалерідзе, встановлено меморіальну дошку, одна з вулиць названа його ім’ям, а в краєзнавчому музеї облаштований пам’ятний куточок… До ювілею майстра відкрилася розширена виставка його скульптурних доробків, яка ще більше розкрила творчий політ світогляду І.Кавалерідзе. А вдячні живописці відгукнулись на запрошення Сумського земляцтва і присвятили свої твори гостинності Кавалерідзе. Проект мав назву „Рідна хата”, у якому взяли участь художники з Ромен, Шостки, Конотопа, Путивля, Києва.”
Єфремова В.О. публікувалася в багатьох журналах: „Українська культура”, „Перлинка”, Жінка”, „Образотворче мистецтво”. Один з них потрапив мені до рук. Це християнське видання для дітей „Перлинка”. Серед членів редакційної ради я побачила добре знайоме прізвище – Єфремова В.О. Як доступно й просто вона розповідає на сторінках журналу про найвищі християнські цінності! Хвилююче звучать слова про Україну, її минуле, надії на світле майбутнє у вірші „Молитва”, який написав Сергій Рачинець, а до публікації підготувала Валентина Єфремова.
Боже великий, Боже єдиний,
Будь милосердний до України –
Нею наплакались цілі століття,
Очі ще й досі зажурою світять,
Перчить їй горло Чорнобиль до болю.
Дай же їй щастя, Господи, радісну долю,
Дай же їй щастя й любові до Тебе,
Пісню, що душу підносить до неба,
Віру, що кличе за гріх до спокути,
Щоби могла вона вічною бути.
Хай оминуть її нині тривоги…
Буду молитися ревно та довго.
Боже великий, Боже єдиний,
Будь милосердний до України.
Я сподіваюся, що в недалекому майбутньому Україна відродиться, стане могутньою, багатою, розвиненою державою, адже на цій землі живуть і працюють люди, здатні подолати всі труднощі й негаразди, готові віддати на її благо свій талант, свої сили, свої серця. Познайомившись із особистістю В.Єфремової, я зрозуміла, що саме завдяки таким людям наша Батьківщина впевнено рухається вперед до кращого майбутнього.
З любов’ю в серці.
Єфремова В.О. – відомий мистецтвознавець, журналіст, художник, громадський діяч. Уся її діяльність спрямована на відродження національної культури українського народу, вивчення історії рідного краю, вікових культурно – мистецьких традицій.
Як мистецтвознавець Єфремова В.О. започаткувала співпрацю сумських митців з музеєм – майстернею І.П. Кавалерідзе, стала автором телепроекту „Дорогі імена”, до якого залучила понад 150 сумчан, сприяла виданню книги „Художньо – мистецька спадщина Сумщини”, заснувала в м. Ромни галерею імені І. П. Кавалерідзе.
Як голова Роменського відділення фонду культури України Єфремова проводить постійні культурно – мистецькі заходи, невтомно популяризує культуру Роменщини в Києві та за кордоном.
Член Національних спілок художників та журналістів України. Постійно друкується в сучасній пресі. У творчому доробку книга “Художньо–мистецька спадщина Сумщини”, декілька культурно-мистецьких проектів: “Культура проти варварства”, телепроект “Скільки в Слобожанськім світі дорогих імен”, “Історія та сучасність”. Куратор пленерів – “Міст дружби”, “Пленер в тональності Ван – Гога”, “Історія і сучасність”. Координатор Всеукраїнської виставки – конкурсу живопису “Рідна хата”, щорічної мистецької премії імені М. Макаренка. Організатор дитячих виставок “До ювілею Ліни Бреус”, “Сумщина очима дітей”, “Моя сім’я запорука миру ”, “Сумщина туристична”.
За свій вклад у розвиток українського мистецтва Єфремова В. О. відзначена званням заслуженого працівника культури України.
Валентина Олексіївна Єфремова – людина невтомної праці, вона постійно у творчому пошуку. Її серце завжди відкрите для людей, для краси, для творчості…