(1886 – 1962)
Народився 18 (30) липня 1886 року в м. Проскурів. Визначний український та російський графік, рисувальник, літограф, офортист. Народний художник РРФСР (1962). Дійсний член Академії мистецтв СРСР (1949).
Початкову художню освіту здобув у студії Є. Шрейдера в Харкові (1895 – 1904). У 1913 році вступив до Нової художньої майстерні в Петербурзі, де навчався у Б. Кустодієва, Г. Остроумової-Лебєдєвої, Є. Лансере, М. Добужинського.
Член об’єднань «Мир искусства» (з 1915) та «4 искусства». Викладав у Петербурзькій Академії мистецтв. Професор Академії мистецтв. Народний художник РРФСР (1962), лауреат Державної премії СРСР (1946). Майстер портрета, пейзажу, натюрморту, знавець гравюри. Створив галерею портретів видатних художників, письменників, акторів, вчених свого часу. Помер 19 грудня 1962 року у м. Ленінград.
Видатний графік.
Життя і творчість багатьох художників в різний час були пов’язані з нашим краєм, з нашим містом. Одним з таких митців є Георгій Семенович Верейський – майстер широкого творчого діапазону і творчого довголіття, відомий український і російський графік, Народний художник Російської Федерації, дійсний член Академії Мистецтв СРСР, лауреат Сталінської премії СРСР 1946 року. Життєві дороги приводили його на Роменщину і вона знайшла відображення в його багатогранній творчості.
Обдарований хлопчина ще з дитинства захопився малюванням, робить перші кроки на мистецькій ниві. А коли батьки переїздять до Харкова, його малюнки показали відомому пейзажисту Єгору Шрейдеру, який утримував у місті художню студію. Тоді ж юний Георгій починає навчатись одночасно в гімназії і студії. 1904 року відбулась перша виставка робіт молодого художника – він дебютував на „Весняній художній виставці” у Харкові. Упродовж багатолітнього творчого життя його персональні виставки відбувалися в 1924, 1939, 1946, 1949, 1951, 1952 роках.
Верейського
По закінченню гімназії із золотою медаллю він вступає на юридичний факультет Харківського університету, пізніше навчається в Петербурзькому університеті. Георгій Верейський не стоїть осторонь бурхливих подій російської революції 1905-1907 років, бере участь у збройному повстанні проти російського самодержавства, був підданий арешту і перебував під слідством. Взятий батьками на поруки, він емігрує з країни і лише в 1907 році, коли його кримінальна справа була закрита, повертається до Харкова, потім – до Петербургу. Після закінчення університету молодий художник повністю віддається мистецтву, активно співпрацює із журналом „Театр и искусство”, створивши для нього низку портретів, театральних замальовок та шаржів, працює в „Новій художній майстерні”. В роки першої світової війни його було мобілізовано до війська і, перебуваючи в так званій Трофейній комісії, малює портрети георгіївських кавалерів. І лише 1918 року повертається до мирного життя, в 1918-1930р.р. працює в Ермітажі хранителем відділу гравюри, з 1922 року викладає в Академії мистецтв.
У двадцятих роках митець займається потретною, пейзажною гpафікою, а також живописом. Особливу увагу привертають портрети М. Кареєва, С. Прокоф’єва, М. Волошина, Є. Лансере, К. Федіна, Г. Уланової тощо. У 1922 і 1927 роках виходять друком дві серії альбомів „Портрети російських художників” та „Письменники” – у 1928 та 1929 роках, «Село» (1924). На прохання К.Є. Ворошилова упродовж 1932-1936 років Георгій Верейський створює серію літографських портретів радянських льотчиків.
Верейський вважається класиком реалізму, визнаним майстром як графічного портрета (літографія, офорт, малюнок), так і пейзажу та жанрових творів. Плідно працював митець і в галузі ліричного пейзажу. Особливо багато творів він присвятив Петербургу – місту, в якому прожив майже все життя. Перед нами постають його вулиці, краєвиди, люди, що жили поряд з ним, видатні діячі радянської літератури, мистецтва, науки, прості містяни, рідні.
До останніх днів свого життя, а помер Георгій Семенович Верейський 18 грудня 1964 року, він невтомно працював та удосконалював свою майстерність. За шістдесят років творчої праці визнаний художник-графік, майстер міського пейзажу і портретного живопису Г.С. Верейський створив близько 1150 автолітографій, понад 150 офортів, безліч малюнків та замальовок, ряд живописних робіт. Творчість митця у 1962 році отримала всенародне визнання – йому було присвоєно звання народного художника РРФСР, обрано до Академії мистецтв, нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, багатьма медалями. 1946 року він став лауреатом Сталінської премії СРСР.
Звичайно, нам цікаві твори маститого художника, виконані в нашому краї, або присвячені Роменщині. Адже під час навчання в художній студії Єгора Шрейдера у Харкові молодий художник часто подорожує, створюючи замальовки та етюди, спостерігаючи за сільським життям.
1904 року Георгій Верейський побував на Роменщині, де створив кілька етюдів. Втім, за технікою виконання, довершеністю композиції це цілком закінчені графічні твори, які доносять до нас особливий колорит українського села початку ХХ століття. Зазначимо, що митець неодноразово перебував у нашому краї, листувався з його жителями, що і відбилося в його багатогранній і багаторічній творчості. Зокрема серед творів, присвячених Роменщині, згадаємо такі: «Краєвид біля м. Ромни» (Туш, перо, 1929), «Лодочная пристань в Ромнах» (папір, чорна акварель, туш, перо. 1930), «Ромни» (чорна акварель, перо. 1930), натюрморт «Український букет. Ромни». А «Вітряк в селі Москалівка» та «Перекопівка» (обидва 1904 року) вперше опубліковані в 1999 році в V-VI випусках «Сумської старовини». Серед творів художника – портрет нашого земляка академіка А.Ф. Йоффе. Це лише окремі роботи, які присвячені роменській землі та її людям. Частина з них в свій час була передана до Роменського краєзнавчого музею, а нині зберігається у фондах державного історико-культурного заповідника «Посулля».
Вілена Незабудько
23.09.2017 р.
Георгій Семенович Верейський – український , російський художник-графік, заслужений діяч мистецтв РРФСР (1946),
дійсний член АМ СРСР (1949), Народний художник РРФСР (1962).
Народився 18 липня 1886 року в родині службовця Проскурівського (тепер м. Хмельницький) окружного цукрово – акцизного управління, титулярного радника Семена Петровича Верейського та його дружини Катерини Дем’янівни.
У 1895 році родина переїхала до Харкова. У 1901, навчаючись на юридичному факультеті Харківського університету, Георгій вчиться у студії відомого пейзажиста С. Шрейдера.
У 1904 та в 20-30 роках відвідує Роменщину, де проживають його родичі по матері – бабуся і тітка. Тут він створює графічні твори «Перекопівка», «Москалівка”, цикл портретних робіт. З 1905 року захопився революційними ідеями, на деякий час був вимушений виїхати за кордон. Навчався в Італії та Німеччині. Після повернення з еміграції, в 1907 році постійно проживав у Санкт-Петербурзі.
У 1911-1916 роках працював як художник у журналі “Театр и искусство”, виконуючи для нього портрети, театральні замальовки. З 1916 по 1918 роки художник перебував на військовій службі. Потім працював зберігачем відділу гравюр Ермітажу, викладав у Вищому художньо-технічному інституті. В 30-х роках Г.С. Верейський організував при Ленінградському відділені спілки художників літографічну майстерню. В 1920-40-х роках Верейський виконав низку чудових графічних серій – переважно пейзажі та портрети в техніці літографії й офорта.
Створена Г. С. Верейським впродовж 1944-1961 років галерея портретів державних діячів, військовослужбовців, робітників, представників радянської культури була відзначена Сталінською премією (1946). Працюючи в різноманітних техніках, митець дотримувався консервативно -романтичної стилістики з елементами класицизму, надаючи перевагу чорно-білим відтінкам. Плідно працював у жанрі ліричного пейзажу, натюрморту, екслібрису. Широке визнання Верейському принесли ілюстрації до творів письменників світової класики виконані в тушшю, альбоми “Портрети російських художників”.
За 60 років творчої праці видатний художник-графік створив близько 1150 автолітографій, понад 150 офортів, сотні малюнків та замальовок, підбірку живописних полотен.
Роботи митця зберігаються в провідних музеях Європи, Росії, України, зокрема, в Роменському краєзнавчому музеї, Харківському, Хмельницькому обласних художніх музеях.
Був одруженим з Оленою Миколаївною Верейською (Карєєвою) – дитячою письменницею. Мав двох синів – Миколу (став геологом) та Ореста ( продовжив батькову справу, художник-графік).
Помер Георгій Семенович 19 грудня 1962 року. Похований у Ленінграді ( тепер Санкт-Петербург) на Богословському цвинтарі.
18.07.2026 р.