Олександр Опанасович Потебня( 10(22) вересня 1835 – 29 листопада(11) грудня 1891).
Цього дня, 190 років тому, на хуторі Манів, поблизу с. Гаврилівки Роменського повіту Полтавської губернії (тепер Сумська область), народився видатний український етнограф, мовознавець, фольклорист, теоретик та дослідник літератури, громадський діяч Олександр Опанасович Потебня. Він походив із уславленого українського шляхетного роду, був нащадком отамана Глинської сотні Лубенського полку Юхима Федоровича Потебні. Його батько Опанас Потебня, штабс-капітан, матір Марія Іванівна -донька поміщика Івана Маркова. Через два роки сім’я переїздить до Ромен. Навчався у Радомській класичній гімназії (закінчив у 1851 році зі срібною медаллю). Вступив на юридичний факультет Харківського університету. Проте, занурившись в український фольклор, вирішив присвятити своє життя вивченню мови, її історії та сьогодення. Олександр перевівся на історико-філологічний факультет. Тут він слухав лекції відомого поета і професора Амвросія Метлинського. Зрозумів, що українська мова потребує самостійного вивчення і розвитку. Закінчив університет у 1856 році. Захистив дисертацію «Перші роки війни Хмельницького»(1856). 
Почав викладати російську мову у гімназії, але продовжив займатися наукою, захистив магістерську дисертацію «Про деякі символи в слов’янській народній поезії»(1961) та став ад’юнктом Харківського університету. Згодом, Потебня отримав посаду доцента кафедри слов’янського мовознавства та секретаря історико – філологічного факультету. 1862 року відбув у закордонне наукове відрядження на два роки в Європу (Німеччина, Австрія, Чехія). Там він вивчав санскрит у німецького сходознавця Альберта Вербера, але повернувся додому, не добувши за кордоном визначений термін, бо дізнався про смерть своїх трьох братів, які брали участь у польському повстанні.
У 1874 році Олександр Потебня захистив докторську дисертацію «Записки о русской грамматике». У 1875 році почав працювати професором кафедри російської мови та словесності Харківського університету, став членом-кореспондентом Петербурзької академії наук . Він був засновником Харківського історико -філологічного товариства і очолював його з 1877 по 1890 рік. Разом зі своїми студентами щороку виїздив у етнографічні експедиції, записував народні пісні, легенди, байки, приказки тощо. 29 листопада (11) грудня 1891 року Олександра Опанасовича Потебні не стало. Його було поховано на Івано-Усікновенському цвинтарі м.Харкова, згодом, після знесення цього цвинтаря, прах великого вченого перенесли на 13-е міське кладовище.
Вклад Олександра Потебні в українську та всю слов’янську лінгвістику неоціненний. Ніхто до нього так глибоко не занурювався у слов’янську філософію, словесність, філологію, мовознавство та етнографію. Мова для нього була душею народу, його культурою і світоглядом.
Іменем Потебні у 1945 році назвали Інститут мовознавства НАН України, а з 1977 року інститут проводить Потебнянські читання.
У 1977 році у с. Гришине (тепер знову Гаврилівка), де він народився, відкрито музей О. Потебні. Тут, же, встановлено йому пам’ятний знак. У місті Ромни, одна з вулиць, носить назву Братів Потебні.