Стоїть велично на горі Чернечій Тарас, і хмуриться його чоло. Сутуляться в зажурі з криці плечі: Чому таке занедбане село? Суворо дивиться на нас з
Місяць: Листопад 2018
Шевченків куток у Роменському музеї
Кобзи Шевченка Вся у дужих обіймах граніту, Поміж верб, закосичених лоз, Як жива, десь у літній блакиті Заколисано плещеться Рось. Чебрецем пахнуть вітри навколо. Скільки
Тарасу Шевченку
Тарас, Тарас! Поет народний, Такий величний і простий. Титан, мислитель благородний І неспокійний разом з тим. Ти кликав нас до зір, до неба, Народом бути
Небесні люди
Не поважаю курицю і страуса. Вам крила дані Богом, але ви Лише в лайні й піску собі копаєтеcь Замість піднятися в небесній синяві. Орлиним оком
За Шевченком
Над степом сонечко моє Яскраві промені пускає Та дню тепло дає своє. Я щастя кращого не знаю – Хіба щоб до грудей своїх Мати притулила.
НА СТОРОЖІ – СЛОВО!..
На початку всього було Слово. Кого сьогодні не турбує доля української мови?.. Тому особливий інтерес викликає творчість Тараса Шевченка. Адже він по краплині збирав скарби