Я дякую тобі. Вже й п’ятдесят у вирій полетіли, Як разом ми ідемо по житті, Дітей родили і удвох зростили, Роки пройшли, і ми уже

Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Я дякую тобі. Вже й п’ятдесят у вирій полетіли, Як разом ми ідемо по житті, Дітей родили і удвох зростили, Роки пройшли, і ми уже
Дідові Тольку вже стукнуло сімдесят, але на вид та і до роботи він ще ого-го! Бігає, носиться по двору, як вихор. Тільки що (бачив же)
Пожелтел вишнёвый лист, опала слива. Я сегодня, чем богатый? Чем счастливый? Сколько был не одиноким, одиноким сколько был. Но всегда любил свободу. Жизнь по-своему любил.
Стриж Светлане Петровне У этой женщины глаза…, ну цвета моря! Да кто ж вам скажет что! О вкусах ведь не спорят. У этой женщины душа
Луч последний солнца заглянул в окно. За соседской крышею спряталось оно. Уронила яблоня переспелый плод. По течению реки я отпустил свой плот. Где-то омут, где
У каждого своя вина, Свой мир, свой плен, своя война. Свои печали, радости, заботы, Своя усталость после работы. Свои понятия о жизни И о служении
Це про вас чи ваших знайомих?
Відомості застарілі чи неточні? Маєте поправки чи доповнення? Якісні фото?
Присилайте: info [пес] romen-sula.org
Ми виправимо інформацію якомога швидше.