Років пять уже пройшло,
Як покинув Гнат село.
І, неначе в воду канув,
В рідну хату не заглянув.
,,Приїжджай, скоріше, Гнате!
Пише батько. – Хвора мати!”
Але той мовчить та дише …
Знов листа старенький пише:
,,Пощастило мені, сину –
Виграв я автомашину,
Легкову на лотерею,
Що мені робити з нею?!”
Коли Гнат про це дізнався ,
Мов з налигача зірвався –
Мчить притьмом на пошту прямо
Й б’є додому телеграму:
,,Дуже радий я! Вітаю!
Зустрічайте! Вилітаю…”
Заманив, як калачем,
Батько сина ,,Москвичем”.
