Вітер перемін
Чекаю вітру перемін,
Чекаю довго, ніби в’язень,
Коли ж повіє врешті він
Й петлю на горлі нам розв`яже,
Що стисла щільністю проблем
І страмом бідності здавила?
Недаром гнів палкий бере
До рук списоподібні вила.
Як бидло, в світі не живіть,
Нащо ж тоді волу і роги…
Не хочу я війни й крові,
Я хочу правди перемоги.
Повій же, вітре перемін,
Змети геть зло могутнім птахом
І підніми рабів з колін –
Творіння жалюгідне страху.
12 лютого 2013 р.
Земля на світанні
Вже зорі поодинці тануть
І в яр біжить ховатись ніч.
Земля найкраща на світанні,
Коли все сонцю йде навстріч.
Ідуть вербиці і тополі,
Летять, співаючи, птахи,
Біжать нестримно через поле
В промінні сонячнім шляхи.
І я іду, обнявшись з вітром,
Веду до сонця путь свою.
По-українськи сонце світить
Мені у рідному краю.
По хвилях цвіту літо лине,
П`янить мене ковтком вина.
Село розкинулось в долині,
Як вишиванка чарівна.
Гаям ранковим уже видно,
Як їде день на хмар возах…
Красу вкраїнських краєвидів
Я серцем п`ю, немов бальзам.
13 лютого 2013 р.