КУХАРЧУК Юрій Васильович, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник і учений секретар відділу кам’яного віку Інституту археології Національної академії наук України, заступник голови профкому Інституту.
Фахівець із проблематики палеоліту, автор понад 100 наукових публікацій з археологічної тематики, відповідальний секретар серійного видання з ВАКівським статусом “Кам’яна доба України”. Читає курс з археології кам’яного віку на магістерській програмі “Археологія та давня історія України” в Національному університеті “Києво-Могилянська академія” та здійснює керівництво студентами-бакалаврами, які проходять практику в археологічній експедиції.
Брав участь у дослідженні низки відомих палеолітичних пам’яток Закарпаття, Криму, Волині. З 1995 р. започаткував пошуки палеолітичних стоянок на Роменщині, відкрив тут понад 10 місцезнаходжень кам’яного віку, зокрема й найдавнішу на Сумщині археологічну пам’ятку Муховець – безпосередньо на території м.Ромни. Результати цих робіт висвітлені у низці авторських публікацій в археологічній періодиці і у місцевій пресі, а також у 1-му томі багатотомного науково-популярного видання “Україна: хронологія розвитку”.
У 1998 р. публікацією “Історичному місту – історичні назви” в газеті “Вісті Роменщини” загострив увагу на питанні повернення історичної назви місту і його вулицям. Тоді ж разом із міським головою В.П.Стрельченком зініціював роботи по встановленню археологічної дати виникнення Ромен, був заступником начальника експедиції Інституту археології НАН України, яка у 1999 р. провела необхідні археологічні дослідження і надала історичну довідку про 1100-літній вік міста.
Один із тих, хто стояв біля витоків Роменського земляцтва (має посвідчення за № 5). На організаційному етапі діяльності земляцтва доклав чималих зусиль для збору даних про земляків, котрі мешкають у Києві. Уклавши списки з відомостями про їх зв’язок із Роменщиною, сучасне місце роботи та проживання, контактні телефони, постійно уточнював і розширював ці дані, надавав їх для енциклопедичного довідника “Сумщина в іменах”. У березні 2001 р. на загальних зборах був обраний одним із заступників голови представництва Роменського земляцтва у Києві, згуртовував земляків-киян, оповіщаючи їх про заходи й зустрічі, які проводило Роменське земляцтво.
За спеціальною анкетою збирав пропозиції земляків щодо можливих напрямків діяльності земляцтва та конкретних заходів, у яких ті могли брати участь. Сам вніс низку пропозицій, зокрема запропонував проводити шкільні олімпіади на тему “Мій край” і розробив тематику цих олімпіад, вніс пропозицію створити в парку міста художню галерею, де могли б проходити постійнодіючі виставки місцевих майстрів пензля та фотохудожників. Виступав із доповідями на краєзнавчих конференціях, які проводилися у Ромнах із нагоди ювілейних для міста і його відомих діячів дат, брав участь у відзначенні багатьох інших знакових для міста подій.
Активно виступив проти закладення глиняного кар’єру поруч із скіфськими курганами біля с.Пустовійтівка. Складав проекти звернення депутата Верховної Ради І.М.Рішняка до найвищих посадових осіб України – з метою захисту від руйнування всесвітньо відомого курганного некрополя. Організував у Києві зустріч із фахівцями зі скіфської проблематики, які надали інформацію про високу наукову вартість і необхідність збереження для нащадків цієї унікальної історичної пам’ятки. Щоб привернути увагу до проблеми, у місці проведення загальних зборів Сумського земляцтва, виставив плакати з фотосвідоцтвами розпочатих поруч із некрополем глинодобувних робіт. (На жаль, матеріальні вигоди перемогли, і кар’єр сплюндрував ландшафт, над яким віками височіли курганні насипи).
Нагороджений грамотою Сумського земляцтва за активну участь у його діяльності.
