Життя невпинною рікою
Вже не виходить з берегів
І ми у вирі із тобою
Лиш відчуваєм плин років
Вже не такі категоричні
Вже по характеру ламкі
До болю і терплячі й звичні
Хоч милосердні і палкі
Це зрілість, молодість минула
На її зміну мудрість йде
І лиш тепер я все збагнула
До тебе все було не те
До тебе світ був не чарівний
Вітрила знов спорхнули ввись
І я з тобою не наївна
Яка була іще колись
Даруєм крапельками щастя
Не розгубились, не здались
Любить життя, як на причастя
Дві долі зморені зійшлись.
***
Час протікає піском крізь розтулені пальці
І нема сил вже стулити їх у грізний кулак
Боже, скажи колись пальці ці брались за п”яльці
Щоб вишивати барвінок, ромашки і мак
Боже, дай силу душі, яка грає барвисто
Хоче здолати нещастя і гори круті
Голову горду тримає крізь силу врочисто
Бо ясна ціль є в людини цієї в житті
Йти і долать на путі отакі перепони
Може лиш жінка із серцем як сонце палким
І на колінах дитя із хрестом і ікони
Боже ти мати безгрішна на світі оцім.
***
Питає осика у клена
Чом розвіяв він листя зелене
І тихенько між віти шепоче
Що вона це дізнатися хоче
Чайка вітру питає стрімкого
Чому він не кохає нікого
Чому хвилі лиш носить по морю
І усе проміняв він на волю
Від проміння ховаюсь палкого
Часто і не питаюсь нікого
Може тому я так обпікаюсь
Що у сонця я теж не питаюсь….
Право на помилку
Ввійшло у колію життя, як після тридцяти
Любить навчило, пробачать, по бездоріжжю йти
Ще літні ранки зустрічать з духм”яним чербецем
Та в дощ по вулиці іти з усміхненим лицем
І по очах думки читать
Мов книги доль людських
Не маю права забувать,
Лиш те, що серед всіх
Ще хтось такий, як я колись
По бездоріжжю йде,
Одна лиш мить і ось дивись, спіткнеться і впаде
Йому немає тридцяти, далеко той рубіж
Однак спіткнувсь, але тобі – немов у серце ніж
Бо ти пройшов вже ту межу
І сам на ній упав
Та біль удару мов печать навік закарбував
Та пам”ять знову ожива із острахом в роках
Тому, щоб легко нам ішлось по батьківських стежках
Ти на дорогу не компас, а мудрість забери
І легше буде тобі шлях на горі і з гори
Але, щоб все це зрозуміть, хоча б до тридцяти.
Найкраще все ж таки
Своєю стежиною іти.