Зимовий вечір, Поруч кохана. Руку на плечі, Одна жадана. Моє кохання Назавжди з нею. В душі бажання Щоб стать сім’єю. У домі свято, Кохання лине.
Нам не потрібно більше думати
Коли кохають нас – тікаємо. Коли кохаєм ми – страждаємо. Серця людей все розбиваємо, Але ніколи не згадаємо. Нам не потрібно більше думати, Всі почуття
Ромен-цвіт
Ромен-цвіт (пісня) І куди б я не їхала з міста, І куди б доля не занесла, Ромен рідний в веснянім намисті Завжди радо мене зустріча.
Обрії
Гей, за обрії покотилося. Покотилося й розлетілося Зорями,мріями,хмаринками, Комусь-сміхом, а комусь – сльозинками. Гей,бо ж,обрії, Що намріяли? Думи-думоньки Чим ви міряли? – Чиїмось ночами недоспаними,
Пам’яті Андрія Кузьменка
(Кузьми Скрябіна) Не бува почуттів забагато. Все, що в серці є, треба віддати. Щоб тебе розуміли усюди, Щоб тобі посміхалися люди. Тет-а-тет із вечірньой зорею,
Нічний політ
Політ. Політ. Нічний політ. Він не вернувсь додому. Так обважнів із яблунь цвіт, А серце-від утоми. Хвилини-наче років сто Чи тисяча минуло. Неначе люди мертві