Ах, что вы, предки, натворили, Зачем могилу осквернили? Неужто стало всем светлее: На сердце блажь, душе теплее? Как вы могли забыть, не знать, Кто Ромен
Поклонимся, поклонимся, поклонимся…
Навроцкому Григорию Николаевичу Не исправив свои ошибки, не ищи их в делах других. Таинственная сила, магия сокрыта в намерениях благих. Ничто не случайно в мире.
Пам’ятає Ромен
Всі звикли, що в Ромнах Давно є залізниця. У даль нас повезе вона, Немов на крилах птиця. Зібрався хтось в дорогу Чи хтось когось чекає.
ЗЛИВА ВІРШІВ
ТЕРПКИЙ НЕКТАР Люблю тепло я бабиного літа, Його терпкий нектар із чаші п’ю. Дощами вмита, сонечком зігріта, Я проводжаю молодість свою. Десь журавлі вже покидають
ПАУТИНЫ ОСЕНИ
МОЯ ЛЮБОВ Моя любов, моя печаль, Недоколихана весною. Із павутиння вже вуаль Гойдає осінь наді мною. Чи дійсність, а чи, може, сниться? Туманом стежку затуля.
УКРАЇНА НЕ ЗГИНЕ
ГОЛОС ІЗ «НЕБЕСНОЇ СОТНІ» З «Небесної сотні» вмить голос долинув, Неначе молитва з небес: «Загинув я, мамо, за рідну Вкраїну, Її захищав, як тебе. Пробач