Свобода

Надія на свободу

Я віднайшов потрібну мить,
коли виблискує свобода,
коли вона в душі дзвенить,
мов березневих днів погода.

Що втрачу знайдене знання,
мені не треба піклуватись,
потрібно більше посміхатись,
йти далі навіть навмання.

Немає звісно порятунку
у цій свободі, все ж—
свобода вищого ґатунку,
коли немає зовсім меж.

Мені не варто міркувати
невідповідно про мету,
лише надію не втрачати,
коли знаннями проросту.
08.01.07
Київ

***
Я маю велику надію,
Що наша країна не буде така:
На диво дешева, огидна й бридка,
Але, хіба ж я посмію
Плекати надію, що зміниться все,
Що люди розумними стануть,
Що гроші їх врешті не зманять
і грішми їх розум ущент не знесе.
Та, власне, і я не про це.
Відомі й впливовіші вади
На люд України, що в ній пророста:
Антинародні закони і влада,
Безправні містечка й великі міста…
То все неважливо. Я знаю одне,
Що треба забути безглуздість і свари,
то розквіт не зможе, ні, не омине
Наші надії на краще й примари.
05.01.07
Ромни

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *