ВСТАНУ Я РАНЕСЕНЬКО
Встану я ранесенько,
Піду до води,
Знаю, моя доленько,
Там чекаєш ти.
У воді освяченій
Викупаюсь я.
Дасть Бог, і очиститься
Грішная душа.
Вимиту, очищену
У святій воді,
Не дай мене, доленько,
Горю і біді.
Не дай мені, любая,
Злата-серебра,
Дай, щоб душа вірною
Богові була.
Дай прожити, Отче наш,
В мирі з усіма,
Дай любов у серце,
А в душу тепла.
Лелече прощання
Недавно летіли у вирій лелеки,
На крилах несли свою тугу й печаль.
Як довго і журно вони все кружляли,
А потім скорботно полинули вдаль.
Як тяжко було на відліт той дивитись,
Вони-бо летіли в чужу сторону,
Лишаючи гнізда, свою Україну,
До болю змілілу красуню Сулу.
Той клекіт прощальний і болем, і смутком
Лягав і на серце, й на душу мою.
І ніби вчувалось в тих звуках тривожних:
«Не знаю, чи ще я сюди повернусь.
Важка й небезпечна нам буде дорога,
Стрічатимуть нас і холодні дощі,
І грози, і вітри, й непроглядні тумани…
І все це нам треба здолати в путі».
Та так уже створено Богом Всевишнім,
Що ви, перелітні, туди летите,
Де снігу і лютих морозів немає,
Де веснонько ви з нетерпінням ждете.
Летіть же, лелеки, лелеченьки милі,
Щасливо добратись вам в теплі краї.
А прийде весна – всі додому вертайтесь,
Вас радо зустрінем на рідній землі.