Муховате
Трапилося це ще за часів Київської Русі. Подобалось мандрувати землями одному князеві. А славився він сміливістю, відвагою. Та досить часто показував свою зверхність над простим народом, хизувався розумом.
Одного разу шлях його проходив через сучасне с.Муховате. Мешканці заздалегідь довідались про його приїзд.
Одна хитра бабуся вирішила провчити князя. Наловила в тарілку мух, а другою закрила. Аж ось і князь під’їхав зі своєю дружиною.
– Кажуть, що ти хоробрий, швидкий та спритний князь. Візьми мій подарунок. Тільки кріпко тримай, – сказала бабуся.
Князь обережно зняв верхню тарілку, а мухи швидко повилітали. Розсміявся князь і мовив:
– Ох ти ж, мухоловка! Негайно дайте їй п’ять золотих монет. Вона перехитрила мене.
З тих пір бабусю почали прозивати Мухоловкою, а хутір Муховате.
Ракова Січ
Давно це було, ще в період Гетьманщини. В ті часи козацтво належало до привілейованого стану. Козаки відстояли право на володіння землею – основним багатством України, звільнились від багатьох податків. Мали пільги у
торгівлі та заняттях промислами.
На лівій стороні річки Сули, де тепер село Ракова Січ, розташовувалося угіддя одного з багатих козаків. Сула в той час була повноводною. Риби водилось в неї безліч. А раки після дощу вилазили самі на берег. Одного разу молодий козак повертався з лугу після заготівлі сіна. На плечі ніс косу. Раптом він побачив величезного рака. Не роздумуючи, вирішив настромити його на кінець кільця. Різкий помах рукою – і … покотилась козацька голова, відрізана гострою косою.
Відтоді і почали називати це селище Ракова Січ.
Овече
Неозорі та рівні поля розкинулись на околиці сучасного с.Овече.
Старожили розповідають, що колись в давнину сподобались ці землі молодій поміщиці Анастасії. Придбала вона частину цих земель. Доглядали землю кріпаки.
Анастасія була людиною з доброю душею, завжди допомагала своїм кріпакам. Непомітно спливали роки, померла поміщиця. І на згадку про неї цей маленький хутір було названо Анастасівкою.
Володіння поміщиці Анастасії купив поміщик Огарьов. Його помістя славилося великою кількістю овець.
У першій половині XIX століття Анастасівку перейменували в Овече.