Мигнула блискавиця – й дощ линув,
Як із відра, зволожуючи спраглу землю.
Лобами вітер хмари десь зіткнув –
Щось затріщало, покотилось… Стало темно.
.
Під зливи потрапляла вже не раз –
До нитки промокала… Злості не тримаю.
В дощу краплинах ніби чую джаз –
На дивних нотах зосередитися маю.
.
І знов в дощах я строфи полощу,
Словами ніжно їх округлюю, мов сферу…
А краплі запізнілого дощу
Лягають римами на аркуші паперу.
