Обожнюю таїну і красу слів.
ПТАШИНА
Ось пташечка маленька
Злетіла в небеса.
Злякали ту пташину
Земнії чудеса.
За думкою летіла.
Здалося їй за мить,
Що пісенька весела
Поринула в блакить.
ЛІТО
Зелений гай, квітучая земля,
І сонцем лагідним усе зігріто,
І радісно на серці, і пройшла журба.
Воно до нас прийшло – веселе літо!
І зеленню укриті всі поля.
Ростуть пшениця й жито.
І пісня-птах по всій землі гуля.
Це завітало літо, тепле літо!
І вдалечінь біжить стрімка ріка.
І кольорами різними усе умито.
О диво! Гарно як! Така краса!
Чарівне, незабутнє українське літо!
ОСІНЬ
Птахи на південь полетіли.
Береза листячко скида.
І небо зблідло, помарніло.
Це осінь в душу загляда.
Холодний дощик накрапає.
Яка яскравість кольорів!
На землю килимом лягає
Далекий гомін теплих днів.
БАБИНЕ ЛІТО
Небо чисте. Сонце світить.
І гуляють радо діти.
Сонцем все довкруг зігріто.
Бабине літо!
По небесних синіх віях
Сонце котиться, ясніє.
Всі шляхи мені відкрито.
Бабине літо!
Промінці як намистини.
Кличуть луки і долини.
Все надією зігріто.
Бабине літо