…Зимно. Останні жовті листочки зриває з дерев невблаганний вітер. Швидко поночіє. Саме у такий, недовгий одинадцятий день листопада, в 1952 році в селі Басівка Роменського району народився митець, живописець і скульптор, людина філософського складу
мислення і до того ж – упевнений реаліст, Олексій Федорович Федько. Закінчив Гаївську восьмирічну школу, Київський художній інститут.
Може, всупереч цій сумній і темній порі року, художник залишає на своїх полотнах яскраві і теплі тони осені. А ще любить він
таїну зимових стежок, провесінь, феєрію квітів, які посаджені на його подвір’ї дбайливими руками дружини. Особливе місце у його творчості посідають пейзажі рідного краю: церкви Ромен та Пустовійтівки,
вулиці рідних Гаїв, старі сиві хатки. Ваблять своєю таємничістю і фантастичністю картини «Сон» і «Осінній портрет». Особливість його живописної техніки – нанесення фарби широким флейцем різними кольорами барвистої палітри.
Але живопис – це те потаємне, довгождане, що вибухає колоритним фонтаном у короткі холодні дні. Бо, коли пригріває сонечко, Федько-скульптор бере до рук різець, долото і формує черговий пам’ятник. Він часто говорить, що скульптура для нього – не тільки мистецтво, а й джерело існування.
І вже не злічити, скільки дерев’яних фігур роз’їхалося із Гаїв по всіх-усюдах.
Найбільше полюбляє Олексій Федорович казкових героїв: гномів, Бабу Ягу, водяника, гриба-боровика, ведмедя…
Наше місто також завдячує скульптору своєю неповторністю, естетичністю.
Майже усі пам’ятники, споруджені у Ромнах за останні роки, – справа його рук, його ідея, його світосприйняття. До пам’ятника свині сходяться сотні туристів, які намагаються потерти милій домашній тваринці рильце, аби збулися їхні заповітні мрії. Поряд – фонтан« «Пробудження». В центрі композиції молода жінка (алегорія України), яка просинається від довгого сну. Її охороняють п’ять левів.
2009 року встановлено пам’ятний знак Жертвам голодомору 1932-33 р. р. у вигляді згорьованої виснаженої жінки з дитиною. Зі звороту фігура нагадує тремтливу поминальну свічу на буханці хліба. Цього року світ побачив скульптурну роботу митця, присвячену відважним рятувальникам на території навчально-тактичного полігону 2-го Спеціального регіонального центру швидкого реагування МНС України у с. Гаї.
За віковічною традицією українського народу таланти народжуються і всотують у себе справжню сіль землі у глибинці. Мальовниче село Басівка, де народився митець 1952 року, село Гаї, де виріс і збудував собі родинне обійстя – його батьківщина.
1968 року закінчив Гаївську восьмирічну школу, навчався у Сумському технікумі цукрової промисловості.
Але талант, подарований Богом, дивував і захоплював, адже лише любов до мистецтва із дитинства, власна наполеглива праця розвивали його і, нарешті, вилилися у бажання стати художником.
З 1977 по 1982 рік Олексій був вільним слухачем Ленінградської Академії мистецтв і архітектури ім. І. Рєпіна. А у 1991 році закінчив Національну Академію мистецтв і архітектури м. Києва, факультет графіки. Працював викладачем образотворчого мистецтва в одній із шкіл м. Борисполя, художником по кераміці АТЗТ «Слобожанська будівельна кераміка», завідуючим художнім відділом Роменського краєзнавчого музею.
Олексій Федько брав участь у багатьох всеукраїнських, обласних та місцевих виставках, пленерах.
2006 року у Києві відбулася персональна виставка, митця прийняли у Національну спілку художників України.
Картини Олексія Федька постійно експонуються у Роменському краєзнавчому музеї.
Художник із мікельанджелівською вдачею – «поза межею досконалості». Він схвально ставиться до здорової критики, принциповий, чуйний і справедливий.
Летять роки, а наполеглива праця продовжується, продовжується творчий політ…