Дитяча художня студія “Мистецтво” організована в 1989 році за ініціативи педагога Кібця Анатолія Михайловича та щирої підтримки директора заводу АТС Щербакова Веніаміна Семеновича. Одразу після ремонту приміщення, було прийнято на навчання близько шістдесяти учнів. Цілком сформувався колектив через рік, як до викладання долучився ще один учитель – теж випускник Харківського художнього училища, полтавчанин Карнаух Андрій Миколайович.
Голі стіни обживалися за підтримки небайдужих батьків, таких, як Олексій Олександрович Северин: о першій ночі він міг зайти на світло і допомагати прилаштовувати полиці.
Трирічну роботу дитячої художньої студії заводу АТС було публічно продемонстровано в залах Роменського краєзнавчого музею, фотограф Василь Кот зафіксував цей момент. Весь другий поверх зайняли експозиції навчальних та творчих робіт: кераміка та скульптура, батик, живопис та графіка. В трьох залах продемонстрували індивідуальні досягнення: Пчолкіна Свєта – в скульптурі та графіці, Любіна Юля – в живописі та графіці, Требухов Максим – в живописі та скульптурних об’єктах. Так закладався творчий фундамент «художки».
У 1996 році студія всім колективом брала участь у розбудові місцевого телебачення. Майже рік для телестудії “Ромен” робили графічні заставки, монтували відео, разом з учнями обробляли тексти і знімали телепередачі. Бездоганно редагували та переписували тексти чиновників Заболотна Олена та Гемзюк Оксана, не випускали відеокамеру з рук Самойленко Сергій та Поліщук Максим. Організовувала масовки старшокласників та школярів, ранкові відеозйомки о четвертій ранку Поліщук Марина. Є що пригадати цим учням. На цей час всі вони – професіонали: дизайнери, фотографи, архітектори.
Важкі часи прийшли непомітно – фінансово важкі. Особливо для заводу АТС. Торкнулося і нас. Довелося самотужки шукати засоби для існування. Нам допомагали, дозволивши безоплатну оренду приміщення, а Віктор Петрович Стрельченко склав статут студії, і з його легкої руки вона дістала назву – «Мистецтво”. Назву відповідальну, що зобов’язує не тільки вчителів, але й випускників та учнів. Щоб самостійно фінансувати студію, довелося шукати підробітку. Одержали замовлення від керівників СБК, гардинно-тюлевої фабрики, хлібокомбінату, пивзаводу, м’ясокомбінату, телекому, пошти і деяких голів колгоспів. Завдяки їм ми отримали можливість поповнити свій скромний бюджет і вчити дітей, готувати до вступних іспитів у художні навчальні заклади.
Ще більшої динаміки зазнав навчальний процес із появою конкурсу “Юні таланти Роменщини”, меценатом, фундатором якого виступив наш земляк Валерій Андрійович Зеленський. У творчих змаганнях за призові місця, як на дріжжах, виростали дитячі таланти. Треба віддати належне гідній людині, небайдужому земляку за безцінну ідею стимулювати творчість обдарованої молоді.
Ми цінуємо особистості! Саме їм студія завдячує своїм виживанням та існуванням впродовж свого двадцятишестирічного шляху, бо вони допомогли, порадили, підказали і залишаються небайдужими і дотепер! Щиро дякуємо за піклування про нас і наше майбутнє.