(Роздуми над життям і творчістю Миколи САМОХІНА до річниці його відходження за межу вічності) Як зараз чую притишений, по-чоловічому низького тембру голос: – Я так
Категорія: Проза
|
Прозаїчні твори роменських дописувачів, визнаних письменників та початківців. |
Слово про товариша
Микола Петрович САМОХІН 4 листопада минає рік, як перестало битися серце дорогого нам Миколи Петровича САМОХІНА, люблячого й турботливого главу родини, щирого, душевного і відданого
Божья несправедливость
Когда уходят из жизни старые, больные, немощные люди, то с этим печальным событием как бы внутренне свыкаешься. Мол отмучился бедолага, отстрадался в этой такой несладкой
І скільки славних тих імен, що зберегли для нас
Серед ланів біліє обеліск. Прислухайтесь: той вибух ще лунає, Хто світлий Перемоги день приніс, Живе повік, ніколи не вмирає. Б. Степанюк. Україна… Країна смутку і
Рідне місто звільняли вони в час жорстокий тих буднів
Український народ ніколи не забуде, якою дорогою ціною була завойована велика Перемога. І в цій ціні, яку важко виміряти, – мільйони воїнів, що пропали безвісті,
По полотну жизни
( Рецензія на збірку поезій «По холсту жизни» Віктора Клейніха). Коли людина щось майструє, малює чи складає перший вірш у своєму житті, вона старається, щоб