Дикі обличчя, Дух навіжених, Погляди роботів, Міряють відстань У кілометрах Кроками чоботів. Сіють отруту Куль і снарядів Оркові виродки. Ходять по світу Біллю пробиті Вдови
Категорія: Вовненко Лариса
 |
Лариса Іванівна Вовненко народилася 8 лютого 1975 року у м.Ромни Сумської області. Працює учителем музики у загальноосвітній школі №1. Почала писати вірші у шкільному віці. |
Уже не довго
Уже не довго. Дуже скоро. Тремтіть, ворожі таргани, Тікайте, путінські потвори І згиньте, слуги сатани. Ви, наче іншорідне тіло, Моя земля рашистів всіх Крізь рани,
Ніколи не жалкуй про своє вчора
Ніколи не жалкуй про своє вчора, Сьогодні буде краще ніж колись, А завтра знов відкриються простори, До них лишень уважно придивись. Ніколи не складай в
До Тараса
ДО ТАРАСА Ой, Тарасе! Ой, Тарасе! Устань, подивися, Чи про таку Україну Ти Богу молився? Про заплакану, нещасну Нашу Україну, Що за мить перетворилась На
Обрії. Збірка поезій та прози
«Обрії» – перша колективна збірка літературного об’єднання «Обрії», керівником та організатором якого є відома роменська поетеса Людмила Грицай. Ця книга – поетичний і прозовий творчий
Балада про матір
Край села стара хатина, Вщент заповнена людьми, Гірко свічка восковими Обливається слізьми. Вся кімната оповита Чорним кольором хустин. Біль і горе, наче свита, Коло тихих