Дивуєшся, якою може бути доля в людини. Звичайний собі сільський хлопчик, який і вчитися не мав змоги, який рано втратив матір, потім і батька. Та
Категорія: Вовк Любов
 |
Вовк Любов Федорівна народилася у селі Голінка Роменського району. Автор збірок: «Лечу за обрій», «Солов’ями зачарована», «Щоб усе було на щастя». Друкувалася в альманасі «Ромен», колективних збірках: «З Україною в серці», «Третя весна», «І пером, і серцем…», а також – в «Антології української сучасної поезії», міськрайонній газеті «Вісті Роменщини». |
БУДЕ В НАС ЩЕ З ТОБОЮ ЛІТО
Я ТЕБЕ ЗУСТРІНУ Терлий вечір прийшов, тихо ліг на дорогу, І зірки хороводи ведуть наяву. Я зустріну тебе коло свого порогу, Запрошу тебе в дім,
ДУМА ПРО ЗЕМЛЮ
ДУМА ПРО ЗЕМЛЮ Земля українська! Ти наша мати. Всіх ти зростила – і брата, і ката. Орди поганські тут ген кочували, Били, топтали тебе, плюндрували.
Дякую долі
За життям своїм згорьованим я плачу, За роками, що пройшли і не вернуться. Побажайте мені, люди, ви удачу, Щоб зуміла не зламаться, не зігнуться. Треба
НАЛАМАЛА ДРОВ Я
Ми з тобою Я твоя удача, Я твоя тривога, І у нас з тобою Лиш одна дорога. Так нас Небо поєднало Навік. Приспів: Забуяла земля